Великий злочин Науки перед Розумом і Совістю. Бо найстрашніші диктатори не змогли б нічого зробити, якби апологети науки не вклали в їхні руки таємну силу землі й неба.
Воістину, Наука — хижак, що прикинувся велелюбним створінням, звір, який обіцяв народам рай земний, а натомість укинув Планету в тяжкі кола техногенного Пекла.
Світ, як Жива Істота, зникає. Він закутий у бетон, у залізо й пластмасу. Він обплутаний сіткою дроту й обманної інформації. Він знемагає під мільйонами коліс і гусениць, що мучать його плоть. Він отруєний пестицидами та іншими «цидами». Він задихається від випарів отруйного газу і нескінченного потоку всілякої мерзоти, що пливе з мегаполісів та міст.
Навіть багато учених жахнулися від того, що самі накоїли. Дехто закликає до здорового глузду, дехто заперечує небезпеку. І ті, й інші — ошуканці й негідники!
Необхідні не запобіжні заходи (хіба не все одно, як убивати і мучити — швидше чи повільніше?), а рішуча Альтернатива Буття. Необхідно збагнути небезпеку зовнішньої аналітичної «науки» як ілюзорного інструменту псевдопізнання, бо неможливо пізнати Ціле, дроблячи його на частки, агресивно вторгатися в сокровенні глибини Життя, викликаючи тим самим його спротив. Ми не пізнаємо сутність Буття, а воюємо з ним.
Наука Нового Світу вивчатиме не ілюзорне плетиво тіньових часових структур, а невичерпні глибини Внутрішнього Космосу, котрий є зодчий і Космосу Зовнішнього.
Пізнавши себе, тобто Внутрішнє, Людина пізнає і Зовнішнє, стане Розумним Духом Усесвіту. Не «закон» диктуватиме Людині сенс дій та волінь, а Людина творитиме динамічні закони для Зовнішнього Космосу — Закони Радості, Краси і Єдності.
Хай не гніваються друзі пізнання, а добре подумають, що за інверсія відбулася з проблемою гнозису-пізнання, кому стали слугувати нащадки древніх мудреців, що свято берегли таємниці Матері Світу від жадібних прислужників Мороку? Збагнувши свою зраду, вони рішуче спрямують свій шлях до Альтернативи!..
Небезпечний і МІРАЖ ЗОВНІШНЬОЇ ТВОРЧОСТІ. Він повів людей по шляху Каїна, котрий, за біблейським міфом, був першим будівником, творцем наук, ініціатором мистецтв, держав і т. д. Цей міраж обманув Людину надією на творення в зовнішньому світі того, що було втрачено у внутрішньому. І що ж ми бачимо?
Безкінечне будівництво міст, палаців, пірамід, лабіринтів, храмів, картин, скульптур, доріг, імперій, держав, ідеологій, наук, релігій, світобачень, розваг і багато чого іншого. І вся ця «творчість» — всепожираючому Часу на з'їжу. Тільки пилюга над колишніми імперіями, тільки каркання зловісних птахів над шляхами кривавих завойовників, зотлілі кістки грізних диктаторів, лише огризки древніх «знань» і «вірувань», тільки втома народів від нескінченного шляху в нікуди, від непотрібної, тяжкої «творчості», від безперервного будівництва «осяйного майбутнього».
Чому ж триває безглузда «творчість», чому пливуть потоком брехливі книги, фальшиві картини, нікчемні теорії, сірі мудрування? Чому ростуть нові міста, поглинаючи живу природу, готуючи все нові й нові комфортні в'язниці квартир, офісів і ресторанів, з яких людям ніколи не вирватися?
Хтось скаже, що без такої творчості людина деградує, що в цьому — сенс Буття і покликання Людини.
Це — напівправда. Людина, воістину, суджений Творець Всесвіту, але творець духовний. Вона могла б стати Розумом і Духом Буття, направляючи Стихії й Елементи Природи до гармонійного співзвуччя й Краси. Але не ліпити з крихт розтерзаної Єдності, не творити тіньові образи занепалого Світу, — а прагнути до Само-творчості, до Саморозкриття. Як це роблять зорі, квіти, окремі мислителі, що вказали Шлях до Світів Духу.
Сума Любові не заперечує зовнішню творчість, ще протягом багатьох літ вона буде необхідною як обрамлення головної будівлі — Світу Самотворчості, при якому Людина почне ліпити сама себе й нові гармонійні форми Зладованого Космосу.
А зовнішня творчість (і тому є безліч прикладів) у більшості випадків веде в ілюзорні світи безкінечної марноти…
МІРАЖ ТІЛЕСНОСТІ, або ФОРМИ — грізний міраж. Він полонив дух Людини і нерозривної з нею фауни ілюзією окремості. Він, роздробивши Ціле, протиставив форму формі, він розчленив Єдину Сутність Буття на океан дискретностей, частин, що хаотично танцюють у безмежності під пресом «законів» тяжіння чи відштовхування.
Тіло необхідне як ступінь самоусвідомлення серед Вічності, серед безодні Буття. Це — сходи розкриття невичерпного потенціалу Духу, це — нові горизонти Світів і Можливостей. Тіло — інструмент Творящого Духу для життя й діяльності в певній сфері Буття. Але це в тому випадку, якщо тіло чи форма динамічні й слухняні до волі Кореня Життя. А якщо вони самозберігаються і закривають зір Духу, тоді вони перетворюються на космічну в'язницю, на міраж. Тоді тілесний інтелект створює інструмент самозбереження у вигляді наук, релігій, соціології, традицій, здорового глузду і т. д. Ілюстрація: кокон з метеликом, що розвивається всередині. Якщо форма-кокон переконає метелика, що її треба «зберегти», то метелик не з'явиться на світ, а задихнеться в самоствореній тюрмі.