Отже, проблема катастрофи. Під загрозою не окремий острів чи континент, не система чи ідеологія, навіть не цивілізація. Під загрозою повного зникнення зі скрижалей Буття — саме Життя, а з ним — і Всесвіт, що усвідомив себе як чудо свідомої Духосфери.
Не стихії, не тварини і не рослини поставили Світ на край загибелі. Це — людська вина й проблема. Тож, якщо Людина, будучи лідером Життя, замахнулася на Корінь цього Життя — на Цілість, якщо їй вдалося потрясти основи Буття, то необхідно отримати точні відповіді на запитання:
Що таке Людина?
Що таке Світ, в якому вона перебуває і який нерозривний з нею?
Життя — це випадок чи сама сутність Буття?
Свідомість — хвороба чи основа, творець структури чи її функція?
Що рухає Світ — Випадок чи певна Воля?
Чи такий Світ, яким його вивчає наука, чи ми бачимо лише сни свідомості і вважаємо їх дійсністю?
Що таке історія — реальність світу чи тимчасова координата загальнолюдської свідомості?
Хто формував мови, науку, релігію, технологію?
Прогрес — реальність чи соціологічна функція?
Чи існує Світовий Лабіринт? Хто його Творець — Випадок чи розум?
Чи є так звана Еволюція і що це таке? Хто досконаліший: найпростіші чи високорозвинуті істоти? Де критерій «досконалості»?
Чи існує таємний Світовий Уряд, і хто його очолює — Брати Людства чи Вороги Людства?
Це не пусті запитання, і є досить підстав, аби їх розглянути. Ось лише кілька передумов:
• Людина, нібито мисляча істота, що має незаперечну перевагу над тваринами, упродовж всієї відомої історії займається жорстоким самознищенням.
• Людина, яка розуміє Єдність Життя, старанно руйнує його, знищуючи вітку, на якій росте.
• Людина, маючи мужність у потрібну мить померти ради якихось проблем чи цінностей, полохливо виконує накази нікчемних правителів під гнітом незрозумілого страху.
• Людина, котра явно бачить катастрофічність ситуації, поглиблює її й переслідує тих, хто намагається розбудити сплячих.
Ці та інші нез'ясовні факти свідчать про своєрідний гіпноз, в якому перебуває Людина, або ж про древню Світову Хворобу, кульмінацією котрої буде грядуща катастрофа Життя.
Так, гіпноз безсумнівний. Навіяні ним МІРАЖІ БУТТЯ і спричинили різнопланове руйнування Свідомості. Але для того, щоб збагнути сутність цих міражів, необхідно підійти до розуміння безумовної основи Буття й мислення, визначити те безсумнівне, що всіх нас об'єднує.
Безумовні основи Буття — Свідомість і Космос, на полі яких відбувається містерія Життя, та естафета Життя й Розуму, що передається з вічності у вічність. Чому ця тріада є безумовною основою?
СВІДОМІСТЬ тому, що це єдине явище, про наявність якого ніхто не сперечається: усі проблеми — це проблеми свідомості. Будь-який процес пізнання — це питання свідомості і відповідь відомості. Аби про щось, говорити і за щось братися — необхідне усвідомлення. Так визначається лідерство свідомості.
КОСМОС тому, що він — загальний для всіх мислячих і не мислячих істот. Він є загальним фактом для свідомості всіх. Його походження — це інше питання, але саме це питання й буде найголовнішим у визначенні катастрофічності ситуації.
ЕСТАФЕТА ЖИТТЯ Й РОЗУМУ тому, що є живий ланцюг поколінь, котрий свідомо і несвідомо тче загальну тканину Буття. Саме естафета Життя й Розуму творить релігію, соціологію, науку, космогонію і шукає осмислені моделі Світобудови. Але чи могла ця естафета передати крізь ланцюг поколінь правдиве відображення Цільного Буття, щоб уникнути міражів?
Розглянемо, що ж породило Свідомість, а отже, й розуміння Космосу, і оцінку Історичної Естафети упродовж відомого періоду часу? Естафета Життя й Розуму розкривається в трьох фазах суб'єктивного Часу: в минулому, сучасному й майбутньому. Жорстокий взаємозв'язок явищ, невблаганна причинність ілюструє жахливі феномени Буття.
У МИНУЛОМУ
Світи хаосу й титанічної боротьби — в космосі й на землі. Яре кипіння Першожиття в океанах і початок взаємопожирання: десь там уже почалася лихоманка буття і світова Хвороба. Ускладнюючись, породжуючи химерні форми Життя, Матерія не вилікувалася, а втягнулася у ще жахливіші цикли потрясінь і конфліктів. Довжелезні періоди царювання рептилій, їх страшна безкінечна боротьба, припинена згодом космічним катаклізмом; поява ссавців, а з ними й приматів — ембріонів Людини, — не зупинила лютої хвороби буття, а перевела її в план духовного протистояння, у Сферу Розуму. І розгорнулась тисячолітня битва Світла й Мороку, Гармонії й Хаосу, радості й відчаю. Так страшна естафета Життя й Розуму передалася в сучасне.