Корнеліус слухав неймовірну історію, затамувавши подих, лише час від часу поглядав на жахливу книгу, що стільки накоїла. Добре хоч написана давньоєврейською, котрої, крім небагатьох розумників та безбожних жидів, усе одно ніхто читати не вміє.
— Що ж до Савентуса, — продовжив Вальзер, — то доля його була сумною. Допит провадився таємно, в присутності лише отця головного інквізитора та писця-протоколіста. Ввесь переказ «Євангелія від Юди» ретельно замазаний. У кінці приписка: «По закінченні допиту, що тривав сім ночей без застосування тортур, оскільки той єретик Савентус говорив без принуки й відмагання, ухвалено окропити камеру святою водою; біснуватому засунути в рот шкіряну грушу, щоб не вів зі стражниками спокусливих розмов, а по закінченні Святого Посту потаємно задушити в темниці; писця брата Амброзія життя не позбавляти, але, щоб запобігти розголосу, відтяти йому язика та обидві руки, після чого заслати на доживання в дальній монастир». Слід гадати, що вердикт винесено головним інквізитором, який і зробив цю приписку. Нижче ще один запис, і знов іншим почерком. Коротко, без коментарів: «Сього 13 грудня отець головний інквізитор Єронімус повісився у дворі на осиці». Ну, як вам моя розповідь, гер капітан?
Аптекар допитливо втупився у фон Дорна. Той був блідий, на лобі виступив піт. Показав на Замолея тремтячим пальцем:
— Навіщо ж вам потрібне таке страхіття, від якого людям самі нещастя — безумство і смерть? Що вам у ній? Нехай би лежала собі в сундуці ще півтори тисячі років.
— Ні, друже мій, уже пора! Сто років тому, в часи Савентуса було ще рано, а тепер якраз, — із глибоким переконанням сказав аптекар. — У шістнадцятому столітті людський розум був іще занадто огорнений темрявою неуцтва, людина ще не підвелася з колін. А наше з вами освічене століття явило великі відкриття: про те, що Земля не центр Всесвіту, а лише одна з планет, яка обертається навколо світила, або про те, що…
— Не може бути! — скрикнув приголомшений капітан. — Усяке бачить, що це Сонце обертається навколо Землі!
— Не завжди треба вірити своїм очам, — посміхнувся йому Вальзер, наче нерозумному дитяті. — Вам, приміром, бачиться, що Земля плоска, а вона кругла, мов яблуко.
Корнеліус поник, уражений цим аргументом. Невже Земля й справді не центр світобудови?
— А скільки чудесних відкрить зробила фізична й хімічна наука! А медицина! Ніколи ще людина не знала про себе і природу так багато. Розум нарешті привчається мислити безстрашно й самостійно, він позбувається дитячих пелюшок. Людина нині відчуває й розуміє себе зовсім по-іншому. Величний Шекспір, волелюбний Сервантес де Сааведра, відважний Спіноза, допитливий Джон Донн і багато інших мислителів дали людству можливість поважати себе, гордитися собою! Шори сліпої, несвідомої віри нам більше не потрібні. Це колись, у темні й жалюгідні часи, релігія була необхідною, щоб через страх Божий придушувати в наших диких пращурів звірячі бажання й жах перед загадкою буття. Нині ж більшість загадок, які раніше здавалися незбагненними, благополучно розв'язано наукою. Вчені дісталися б і решти природних таємниць, якби їхній розум не був скутий забобонами. Все, друже мій, християнство вичерпало свою корисність. Його треба скинути, як дитина, що підросла, скидає вузький і тісний одяг, аби не заважав рости. Щоб рухатися вперед, далі, вище, людині відтепер знадобиться не віра в чудо, а віра у власні сили, у власне розуміння. Якщо люди довідаються правду про Христа і джерела його вчення, станеться розлад в умах — куди більш творчий, аніж у часи Реформації. Адже будь-яке потрясіння, будь-яка руйнація одностайності є благотворними для роботи думки. Багато хто, звичайно, у страхові одсахнуться, затулять вуха й заплющать очі. Та чимало знайдеться й таких, які будуть жадібно прислухатися до нової істини. І це будуть кращі з людей! Ми з вами стоїмо на порозі Золотої Доби! Як розвинуться наука й мистецтво, як піднесеться освіта! А головне — людина перестане плазувати перед Вищою Істотою, котрої насправді не існує. Якщо ж люди не будуть принижуватися перед Владарем Небесним, то дуже скоро вони не захочуть колінкувата й перед владарями землі. Виникне нове суспільство, що складатиметься з гордих і гідних членів. Ось мета, досягненню якої не жаль присвятити своє життя!