Справа в тім, що Ніколас Фандорін спиртного не вживав зовсім, а їв дуже помірно, та й то лише фізіологічно коректні страви, тому знайомий більшості людей позив хильнути чарчину, щоб заспокоїтися, в нього зазвичай трансформувався в бажання з'їсти що-небудь позапланове й неправильне.
Пам'ятаючи попередження попутника про вагон-ресторан, Ніколас вирішив купити що-небудь у станційному буфеті — добре, що в розкладі значилося: потяг стоїть у Неворотинській цілих п'ятнадцять хвилин (очевидно, щоб висадити прикордонників, митників і затриманих порушників). Про всяк випадок портмоне з грошима, документами та кредитними картками Фандорін залишив у кейсі, а з собою взяв тільки декілька тисячорубльових папірців, передбачливо обміняних на ризькому вокзалі.
Провідник, який сидів на приступці, відсторонився, даючи пасажиру спуститись, і голосно позіхнув. Під цей неромантичний звук нащадок восьми поколінь російських Фандоріних ступив на рідну, вкриту асфальтом землю.
Подивився ліворуч, подивився праворуч.
Зліва висів вицвілий довгий транспарант із зображенням вусатого радянського солдата в пілотці та білими літерами:
50 ЛЕТ ВЕЛИКОЙ ПОБЕДЫ
МЫ ПРОШЛИ С ТОБОЙ ПОЛСВЕТА,
ЕСЛИ НАДО — ПОВТОРИМ!
Праворуч стояв невеликий гіпсовий Ленін у кашкеті з простягненою рукою. Ніколас здивувався, бо в газетах писали, що всі культові пам'ятники тоталітаризму давно знесено. Очевидно, тут так званий «червоний пояс», вирішив магістр і ввійшов до станційної зали.
Там пахло, як у давно забитому туалеті, а на лавах лежали і спали брудні, обірвані люди — треба гадати, сучасні клошари, котрих називають бомжами. Розглядати цих мальовничих челкашів Ніколас посоромився й пошвидше пройшов до скляної буфетної стойки.
Од нервового збудження тягло на щось особливо крамольне: хот-дог чи навіть гамбургер. Одначе на тарілках лежали тільки нерівні шматки білого хліба з жирною чорною ковбасою, закрученими догори скибками сиру й маленькими рибчинами, що позсихалися. Вигляд цих сандвічів примусив Фандоріна здригнутися. Він пошукав поглядом по прилавку і зрештою попрохав утомлену мутнооку продавщицю, що розглядала мух на стойці:
— Мені йогурт, будь ласка. З фруктами. Ні, краще два.
Буфетниця, не підводячи очей, кинула на прилавок дві ванночки «туті-фруті» (зазвичай Ніколас купував «данон» — обезжирений, без смакових додатків, але безумствувати так безумствувати), взяла дві тисячорублівки і замість здачі виклала три льодяники у бляклих папірцях.
— Але дозвольте, термін придатності цього продукту минув іще місяць тому, — сказав Фандорін, вивчивши маркування. — Цей йогурт їсти не можна.
Тут продавщиця нарешті поглянула на вередливого покупця і з ненавистю процідила:
— Ух, як же ви всі мене дістали. Валяй звідси, дядя Стьопа! Без тебе тоскно.
І так вона це щиро, переконливо сказала, що Ніколас забрав прострочений йогурт і розгублено попрямував до виходу.
Біля дверей хтось ухопив його за рукав.
— Ей, містер, вонна фак?
Фандорін вирішив, що йому почулося — навряд чи цей непривабливий бородатий суб'єкт, схожий на дідька із казки, міг усерйоз пропонувати йому свої сексуальні послуги.
— Тен бакс. Онлі тен бакс! До некст стейшн, — незнайомець показав на потяг, а потім кудись убік: — Тен бакс!
Виявляється, збоку, біля стіни, стояла дівчинка — руденька, веснянкувата, на вигляд ніяк не старша років тринадцяти. Вона байдуже поглянула на іноземця, покліпала очима з густо нафарбованими віями й видула з неприродно червоних губів бульку бабл-ґаму.
— Господи, та вона ж зовсім дитина! — вигукнув приголомшений Ніколас. — Скільки тобі років, дівчинко? Ти ходиш до школи? Як ти можеш? За десять доларів! Це жахливо!
Дівчинка шморгнула носом і дзвінко ляснула жувальною гумою, а сутенер штовхнув магістра у плече і сказав по-російськи:
— Дай больше, если ты такой добрый.
Фандорін кинувся геть із цього вертепу.
— Фак ю, містер! — крикнув услід бородатий.
О жах, потяг уже рушив, хоча належні п'ятнадцять хвилин іще не минули! Охоплений панічним страхом від самої лише думки про те, що може лишитися в цій кошмарній Неворотинській, Ніколас жбурнув йогурти в урну і щодуху кинувся наздоганяти вагон.
Ледве встиг скочити на приступку. Провідник у тамбурі курив із двома рослими молодиками в синьо-білих спортивних костюмах. Побіжно озирнувся на захеканого англійця, ніяких почуттів із приводу його благополучного повернення не висловив.