Вона померла? — запитав Богдан.
Ні, вона жива, — ображено сказала Юлія Юріївна. — Прибігла Романа з інгалятором, і Тоні відразу стало легше. Але Романа все одно викликала швидку, і Тоню забрали. Сюди вона більше не повернулась.
Де ж вона? — запитав Богдан. — Ви з нею розмовляли?
Я з нею не розмовляла і не збираюся, — твердо сказала Юлія Юріївна, цього разу дивлячись Богданові просто в очі. — Я їй перестала бути потрібна і нав’язуватись не збираюся. Вона зробила свій вибір. Сусіди запитували в Романи, і та начебто сказала їм, що астма Антоніни перейшла в гостру форму і напади стали щоденними, іноді — по кілька разів на день. Раптово, ви чуєте! Раптово! — саркастично скинула вона бровами і продовжила:
Лікарі, мовляв, сказали, що Антоніні слід постійно перебувати під наглядом фахівців. Вона під’єднана до якихось агрегатів, бо більшість часу не може дихати самостійно. Романа начебто платить за її приватний геронтологічний центр і начебто її відвідує. Вона сказала, що це тимчасово. Чуєте: тимчасово! — повторила свій риторичний прийом стара. А тоді втомлено і вдоволено водночас махнула рукою: — Та вона її просто здала в дім престарілих. Ніхто собі такого не побажає.
Може, у вас є її номер телефону? — запитав Богдан. — Я хотів би з нею поговорити.
Юлія Юріївна мовчки дивилася на нього кількадесят секунд, перш ніж відповісти:
Вам пощастило, бо я багато разів збиралась його стерти. Щоб і сліду її не було більше. Раз вона сама так захотіла.
І стара вийняла з нагрудної кишені картатої чоловічої сорочки, заправленої в шорти кольору хакі, кнопковий телефон, стару Нокію. І, піднісши її близько-близько до обличчя, піднявши окуляри на чоло, почала тицяти вказівним пальцем у проґумовані клавіші.
А той чоловік? — запитав Богдан, поки вона шукала. — Це якийсь її спільник?
Юлія Юріївна знизала плечима, не відриваючи погляду від екрана, що світився салатовим.
Не думаю, що це її спільник, — пробурмотіла вона неуважно. — Він, звичайно, буйний, і я не дуже хотіла б потрапити йому під руку. Але Зефір його любить. Я думаю, він добра людина. Я думаю, він її жертва.
Коли вони повернулися до будинку Юлії Юріївни, спека трохи зійшла. Настав час вечірнього поливу.
Навколишні сади наповнилися звуками скрекотання шлангів й подувами свіжости.
Бачите, до чого вона довела город Тоні, — вказала рукою на тин Юлія Юріївна. — Якби ви знали, як там раніше було доглянуто! Як у Букінгемському саду!
Але Богданову увагу привернув не город, що зеленими плямами проглядався крізь щільне сплетіння тину, а обриси двох постатей, які, обійнявшись, нерухомо сиділи на гойдалці під горіхом.
amoromality
фото: на засипані білим м’які пагорби спадають сутінки, через тіні, що залягають у вигинах, складках та улоговинах, зображення спершу здається фотографією оголених частин людського тіла
Вподобань 3844
Переглянути всі коментарі (202)
Ні, — сказав чоловічий голос у телефоні. — На жаль, із нею не можна поговорити. Вона дуже погано себе почуває. Зараз же період тополиного пуху, розумієте?
Запитайте її, будь ласка, чи не погодиться вона зі мною поговорити, — сказав Богдан. — Мене звати Богдан Криводяк. Я знайомий Романи. Я дуже хочу поговорити про неї з пані Антоніною. Мені дуже треба.
Крізь неприємне шарудіння долинали віддалені голоси. Богданові здалося навіть, що він чує слабкий старечий голос, який щось коротко, з зусиллям, відповідає на запитання Богданового співрозмовника.
Ні, вона не може з вами поговорити, — вкотре повідомив той. — Вона в дуже поганому стані.
amoromality
фото: запітніле дзеркало у ванній зі слідами від двох долонь, стікання крапель
Вподобань 1525
Переглянути всі коментарі (25)
Але за кілька годин з номера Антоніни перетелефонували.
Пані Борецькій стало краще, — промовив той самий увічливий чоловічий голос. — І вона сказала, що готова з вами поговорити. Але по телефону їй розмовляти складно. Ви знаєте, як нас знайти?
amoromality
перефотографована стара чорно-біла фотографія, де хлопчик у куцих шортиках простягає руку по щось, схоже на булку з маслом, запропоновану жінкою в бавовняному халаті на подвір’ї одноповерхового будинку
Вподобань 3245
Переглянути всі коментарі (212)