Вона підійшла до дзеркала, милуючись собою, і почала перед ним чепуритися. А її подруга, Грета Міллер, додала:
— Звичайно, почекаємо. Сподіваюся, нас не виженуть до її приходу. Ми не обідати прийшли. Ми думали, ви вже кінчили з їжею.
— Звідки це ви взяли, що вас звідси виженуть? — розв’язно відповів Ретерер. — Хто ж вас звідси вижене, коли вам тут подобається? Сідайте, заведіть грамофон, взагалі робіть, що хочете. Незабаром ми будемо обідати, і Луїза от-от прийде.
Познайомивши дівчат з Клайдом, він повернувся до їдальні дочитувати газету. А Клайд під їх поглядами одразу відчув себе покинутим на вутлому човні напризволяще серед невідомого моря.
— Не кажіть мені про їжу! — вигукнула Грета Міллер, спокійно розглядаючи Клайда, кемов вирішуючи в думках, чи вартий він уваги, і, вирішивши, що вартий, пояснила — Скільки нам сьогодні доведеться з’їсти: і морозиво, і пиріг, і тістечка, і сендвічі. Ми якраз прийшли попередити Луїзу, щоб вона не дуже наїдалася. Знаєш, Том, Кітті Кін справляє день народження. В неї буде величезний пиріг і сила всякої всячини. Адже ти прийдеш потім туди, так? — закінчила вона, подумавши, що, можливо, з Ретерером прийде й Клайд.
— Не думаю, — спокійно відповів Ретерер. — Ми з Клайдом збиралися після обіду піти до театру.
— Це ж глупство! — вставила Гортензія Брігс головним чином тому, щоб привернути до себе увагу, центром якої досі була Грета. Вона все ще стояла біля дзеркала і тепер обернулася, щоб послати спокусливу усмішку всім і особливо Клайдові, в чий бік, як їй здавалося, вже закинула вудку її подруга. — По-моєму, це безглуздо — йти до театру, коли можна піти з нами до Кітті і потанцювати.
— Звичайно, ви тільки про танці й думаєте — і ви обидві, і Луїза, — зауважив Ретерер (він іноді умів бути надзвичайно розсудливим). — Просто дивно, як це вам тільки не хочеться інколи відпочити. От я цілий день на ногах і часом не від того, щоб посидіти.
— Не кажіть мені про відпочинок! — заявила Грета Міллер з гордовитою усмішкою і зробила па ліворуч, наче готуючись полинути в танці.— У нас цей тиждень весь занятий. О, як! — вона закотила очі і трагічно стиснула руки. — Просто жах, скільки нам доведеться танцювати цієї зими, — правда, Гортензія? По четвергах, по п'ятницях, по суботах і неділях. Ну й ну! От жах, правда ж?
Вона кокетливо лічила дні по пальцях і усміхалась до Клайда, ніби шукаючи в нього співчуття.
— Вгадай, Том, де ми були цими днями, — Луїза з Ральфом Торп, Гортензія з Бертом Гетлер, і я з Віллі Бесік?! В Пегрена, на Уебстер авеню. Побачив би ти, скільки там було народу! Ми танцювали до четвертої години ранку. Я думала, що в мене підломляться ноги. Навіть не пам'ятаю, коли я так стомлювалася.
— Та вже ж! — втрутилася Гортензія, трагічно звівши руки до небес. — Я думаіла, що не зможу працювати наступного ранку. В мене так заплющувались очі, що я насилу бачила покупців. А мама так хвилювалася! Просто жах! Вона досі не може опам’ятатися. По суботах і по неділях ще нічого, але тепер ми танцюємо й серед тижня, а мені вранці о сьомій годині вставати, і вже тут мені від мами так перепадає — ну й ну!
— Я її добре розумію, — сказала м-с Ретерер, що якраз увійшла! з блюдом картоплі й хлібом. — Ви занедужаєте, якщо не дасте собі перепочинку, і Луїза теж. Я все кажу їй, що вона не зможе працювати і втратить посаду, якщо так мало спатиме. Але вона так само як і Том: скільки я не кажу — анітрошечки не слухається.
— Ну, мамо, ти ж знаєш, яка в мене робота, не можу я рано повертатися додому, — тільки й відповів Ретерер.
— Та я померла б з нудьги, якби мені довелося просидіти вечір удома! — вигукнула Гортензія Брігс. — Цілий день працюєш, треба ж і повеселитися трошки.
Як у них приємно в домі, думав Клайд. Як легко, вільно! І як задирливо й весело тримаються ці дівчата. Очевидно, їх батьки не бачать у цьому нічого поганого. От коли б у нього була така гарненька подруга, як ця Гортензія Брігс, з маленьким хтивим ротикой і блискучими зухвалими очима…
— Досить мені, коли я двічі на тиждень висплюся, — заявила Грета Міллер. — Батько думає, що я божевільна, а мені просто шкідливо багато спати.
Вона весело розсміялася. А Клайд захоплено слухав її, незважаючи на всі неправильні й вульгарні звороти, якими вона пересипала свою мову. Ось втілення юності, веселості, волі й любові до життя!..
В цю хвилину вхідні двері відчинились, і швидко ввійшла Луїза Ретерер, струнка дужа дівчина, середня на зріст, в накидці на червоній підбивці і в м’якому голубому фетровому капелюшку, насунутому на очі. Луїза була моторніша й енергійніша за свого брата, лагідніша за своїх обох подруг, і притому не менш гарненька.