М-с Гріфітс, розмовляючи з ним, наполегливо нагадувала, що й Роберта була не безгрішна. Хіба не погрішила вона разом з Клайдом? Як же можна повністю виправдувати її? Тут велика юридична помилка. Її сина засуджено несправедливо, і все через жалісливі, а проте сповнені романтики листи цієї дівчини, листи, які взагалі не треба було показувати присяжним. Мужчини, стверджувала м-с Гріфітс, нездатні судити справедливо і неупереджено там, де мовиться про горе молодої і гарної дівчини. Вона досить уже переконалася б цьому на своїй місіонерській роботі.
Ця думка здавалася преподобному Данкену істотною і вірною. А м-с Гріфітс тимчасом продовжувала: коли б який-небудь авторитетний і справедливий посланець божий відвідав Клайда і силою своєї віри і божого слова змусив би його зрозуміти те, чого він до цього часу не розуміє і чого вона, як мати, до того ж пригнічена горем, не має сили пояснити йому, — всю глибину і всю ганьбу його гріха з Робертою і все, чим загрожує цей гріх його безсмертній душі в цьому світі і в потойбічному, — він би пройнявся вдячністю, вірою і повагою до бога, і все зло, яке він учинив, було б змите. Адже все одно, чи вчинив він приписуваний йому злочин чи ні,— вона упевнена, що ні! — але тепер йому загрожує електричний стілець, загрожує небезпека закінчити своє земне існування і стати перед творцем з душею, яку обтяжує смертний гріх перелюбства, не кажучи вже про брехню і двоєдушність, що в них він винуватий не тільки перед Робертою, а й перед тією, іншою дівчиною з Лікурга. А визнання своїх помилок і каяття очистять його від цієї скверни. Тільки б урятувати його душу, і тоді зона — та й він — знайдуть спокій.
І от після двох благальних листів від м-с Гріфітс, уже з Денвера, де вона описувала йому самотність Клайда і те, як він потребує допомоги й поради, преподобний Данкен вирушив до Оберна. І, пояснивши начальникові тюрми справжню мету своїх відвідин, — врятування душі Клайда заради його власного благополуччя і благополуччя його матері і на славу божу, — дістав право доступу в Оселю смерті і в камеру Клайда. Біля самих дверей він почекав трохи, розглядаючи камеру і жалюгідну постать Клайда, який скрутився калачиком на койці з книгою в руці. Далі Мак-Міллан припав своїм довгим худорлявим тілом до прутків грат і без усякого вступу, схиливши голову в молитовному пориві, почав:
— «Помилуй мене, боже, по великій милості твоїй і по безлічі щедрот твоїх згладь беззаконня мої.
Многократно омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисть мене.
Бо беззаконня мої я визнаю і гріх мій завжди передо мною…
Тобі, тобі єдиному згрішив я і лукаве перед очима твоїми вчинив, так що ти праведен у вироку твоєму і чистий у суді твоєму.
От я в беззаконні зачатий і в гріху породила мене мати моя.
От ти полюбив істину в серці і всередину мене явив мені мудрість твою.
Окропи мене гісопом, і буду чистий; омий мене, і буду біліший від снігу.
Дай мені почути радість і веселість, і зрадіють кості, тобою засмучені.
Відверни лице твоє від гріхів моїх і згладь усі беззаконня мої.
Серце чисте сотвори в мені, боже, і дух правий онови всередині мене.
Не відкинь мене від лиця твого і духа твого СВЯТОГО не Е1ДН1МЙ від мене.
Поверни мені радість спасіння твого і духом владицьким укріпи мене.
Навчу беззаконних шляхам твоїм, і нечестиві до тебе звернуться.
Визволи мене від крові, боже, боже спасіння мого, і язик мій звеличить правду твою.
Господи! Одверзи уста мої, і уста мої оповістять хвалу твою.
Бо жертви ти ке бажаєш — я дав би її; всеспаленню не благоволиш.
Жертва богові — дух скрушений; серця скрушеного і смиренного ти не знехтуєш, боже».
Він замовк тільки тоді, коли своїм звучним, надзвичайно багатим інтонацією голосом дочитав 50-й псалом до кінця. У цей час Клайд, нічого не розуміючи, спочатку сів на койці, потім, приваблений чарівністю цього по-юнацькому стрункого, міцного на вигляд, хоч і блідого чоловіка, підвівся і підійшов до дверей, — і, бачачи це, гість підвів голову і промовив:
— Клайд, я приніс вам милость і спасіння господнє. Він покликав мене — і от я тут. Він послав мене сповістити вас, що коли гріхи ваші червоні, мов кров, вони стануть білі, мов сніг. І якщо вони багряні, мов пурпур, убіляться, мов руно. Давайте ж поміркуємо про силу господа бога.