Ці думки так хвилювали його, що він, стоячи поруч Гортензії, відчував холод і дрож. А вона, дивлячись на жакет, думала, що коли Клайдові невистачить глузду так чи інакше зробити їй цей подарунок і догадатися, як саме вона має намір розплатитися за нього, — ну, тоді вона покінчить з ним. Нехай він не уявляє, ніби вона марнуватиме час з людиною, яка не може чи не хоче зробити це для неї. Нізащо!
Вони пішли далі, до Гаспі. І під час обіду Гортензія майже ні про що інше не говорила, — тільки про цю шубку: яка вона гарненька і як чудово виглядатиме на ній.
— Можете мені повірити, — сказала вона визивно, почуваючи, що Клайд не певний, чи зможе він купити їй цей жакет, — я вже знайду спосіб здобути його. Я думаю, в магазині погодяться продати на виплат, якщо я поговорю з самим Рубінштейном і якщо перший внесок буде достатній. Одна продавщиця з нашого магазина саме так і купила пальто, — швидко вигадала вона, сподіваючись, що це переконає Клайда допомогти їй.
Та Клайд, лякаючись надмірної витрати, не зважувався сказати їй, що ж він думає робити. Він абсолютно не уявляв собі, скільки може коштувати ця річ: мабуть, двісті, навіть триста доларів, — і боявся взяти на себе зобов’язання, яких потім не зможе виконати.
— А ви не знаєте, скільки може коштувати така річ? — спитав він нервово, думаючи над тим, що коли він дасть їй гроші, не діставши одночасно ніякої гарантії з її боку, — які він матиме підстави чекати навзамін чогось більшого, ніж усе, що він мав досі? Він знав, як вона вміла підкотитися до нього, коли хотіла одержати якусь дрібничку, і як потім не дозволяла навіть поцілувати себе. Він чер* вонів і в думках обурювався, міркуючи над тим, яка вона впевнена, що може гратися ним. І проте, згадував він, вона ж зараз сказала, що згодна зробити все для того, хто допоможе їй одержати цей жакет, — здається, так і було сказано.
— Н-не знаю, — вона спочатку завагалася, питаючи себе, чи назвати справжню ціну чи трошки вищу.
М-р Рубінштейн може збільшити ціну, якщо вона попросить на виплат. А якщо войа назве надто велику ціну, чи не відмовиться Клайд допомогти їй?
— Ну, звичайно, не більш як сто двадцять п’ять доларів, — додала вона. — Більше я б не заплатила.
Клайд зітхнув полегшено. Все-таки це не двісті й не триста. Він подумав, що коли вона зуміє домогтися неважких умов виплату, — скажімо, перший внесок в п'ятдесят або шістдесят доларів, — то він якось збере таку суму за два-три тижні. Та коли треба заплатити відразу всі сто двадцять п’ять доларів, Гортензії доведеться почекати, а крім того, він повинен точно й певно знати, чи одержить він справжню нагороду, чи ні.
— Чудова думка! — вигукнув він, не пояснюючи, проте, чим саме вона йому так сподобалась. — Чому б і не зробити? Чому б вам не довідатись спочатку, скільки вони хочуть за жакет і на яких умовах згодяться на виплат? Мабуть, я зміг би допомогти вам!
— Ох, це було б просто чудово! — Гортензія заплескала в долоні.—Справді, допоможете? От шикарно! Ну, тепер я знаю, що в мене буде жакет. Я знаю, мені дозволять на виплат, вже я зумію умовити кого треба.
Як передбачав і побоювався Клайд, вона вже зовсім забула, що саме завдяки йому вона зможе купити жакет. Тепер усе піде так, як він і думав. Він заплатить за жакет, а вона прийме це, як належне.
Але за хвилину, помітивши, що він спохмурнів, Гортензія додала:
— Ви страшенно милий, ви — душечка, що хочете допомогти мені! Будьте певні, я цього не забуду. От почекайте й побачите. Ви не пошкодуєте! Тільки почекайте!
Її очі променились веселістю й ласкою. Хоч він і надто юний і м’який, зате не скнара, і вона винагородить його; це вирішено. Як тільки вона одержить жакет, через тиждень, найпізніше через два — вона буде дуже мила з ним… дещо зробить для нього. І щоб Клайд краще зрозумів, про що вона думає, вона спинила на ньому багато-обіцяючий погляд, надавши очам найніжнішого й млосного виразу. Від цієї гри в романтику Клайд розгубився й почав нервуватися. Він навіть злякався трохи, уявивши, що цей погляд виказує бурхливу пристрасть, на яку він, можливо, не зуміє відповісти. Тепер він почував себе слабким перед Гортензією і трохи боявся, уявляючи собі, що ж таке її справжня любов.
А проте він заявив, що коли жакет коштує не дорожче, як сто двадцять п’ять доларів, і можна буде сплатити їх у три строки (перший внесок двадцять п’ять доларів і потім два внески по п'ятдесят), то він може взяти це на себе. А Гортензія, з свого боку, відповіла, що завтра ж з’ясує все це. Може, м-р Рубинштейн погодиться віддати їй жакет, як тільки вона внесе перші двадцять п'ять доларів; або хоч наприкінці другого тижня, коли буде сплачено майже все.