— Боже, — стогне Тім. — Як мене дістали проблеми дівчат з Кемдена. О, мій хлопець, я його так люблю, а він любить іншу, і мене так до нього тягне, а він мене не помічає, і бла-бла-бла-бла-бла… Боже, яка нудота. Студенти. Це для них важливо, розумієте? Сумно, правда, Бейтмене?
— Так. Важливо. Сумно.
— Бачиш, Бейтмен зі мною згоден, — самовдоволено каже Прайс.
— От і ні. — Евелін витирає те, що тільки-но нанесла на обличчя, серветками «Клінекс». — Патрік — не цинік, Тімоті. Він — звичайний хлопець, так, любий?
— Не так, — шепочу я до себе. — Я йобаний психопат.
— І що з того? — зітхає Евелін. — Вона не найрозумніша в світі дівчина.
— Ха! Це дуже м’яко кажучи! — вигукує Прайс. — Але й у Сташа — не найяскравіший розум. Ідеальна пара. Вони зустрілись на «Коханні з першого погляду» чи як?
— Облиш їх, — наполягає Евелін. — Сташ справді талановитий, і я певна, що Ванден ми недооцінюємо.
— Ця дівчина… — Прайс розвертається до мене. — Слухай, Бейтмене, ця дівчина, це Евелін розповіла… ця дівчина взяла в прокаті «Море трави», бо подумала, що це кіно, — він вдає, ніби ковтає щось, — про тих, хто вирощує марихуану.
— Я от подумав, — кажу я, — ми хоч знаємо, чим Сташ (у нього має бути прізвище, але не кажи, Евелін, я не хочу знати) заробляє на життя?
— Перш за все, — каже на його захист Евелін, — він цілком гідна і хороша людина.
— Та він питав про шербет із шоколадними крихтами, заради Бога! — волає Тімоті. — Про що ти говориш?
Евелін не зважає на нього і знімає свої сережки від «Тіна Чоу».
— Він скульптор, — каже вона сухо.
— Маячня, — відповідає Тімоті. — Я пам’ятаю, як говорив з ним у «Одеоні». — Він знову повертається до мене. — Це було, коли він замовив капучино з тунця і, якби його не виправили, достоту замовив би лосося au-lait[18]. Він сказав, що влаштовує вечірки, і це робить його — не знаю, Евелін, виправиш, як помилюсь, — обслугою. Він — обслуга! — вигукує Прайс. — Не чортів скульптор!
— Та вгамуйся вже, — мовить Евелін, натираючи обличчя ще іншим кремом.
— Це наче сказати, що ти — поетеса. — Тімоті п’яний, мені цікаво, коли він нарешті звільнить приміщення.
— Ну, — починає Евелін. — Мене знали як…
— Ти йобана машина з обробки слів! — вибухає Тім.
Він підходить до Евелін і схиляється поряд з нею, вивчаючи своє відображення в дзеркалі.
— Тіме, ти погладшав? — задумливо питає Евелін. Вона оглядає його голову в дзеркалі й каже: — Твоє обличчя наче стало… круглішим.
Прайс мститься, нюхаючи її шию:
— Що це за чарівний… запах?
— «Обсешн»[19], — грайливо посміхається Евелін, м’яко відштовхуючи Тімоті. — Це «Обсешн». Патріку, забери свого друга від мене.
— Ні, чекай. — Тімоті голосно втягує носом повітря. — Це не «Обсешн». Це… це… — Його обличчя спотворює вдаваний жах. — О Боже мій, це ж «К’ю Ті Інстатан» для штучної засмаги!
Евелін робить паузу, зважує свої шанси. Вона знову оглядає голову Прайса:
— У тебе волосся випадає?
— Евелін, — каже Тім. — Не змінюй тему, хоча… — І вже щиро хвилюється: — Якщо ти вже згадала… гелю забагато?
Він стривожено проводить рукою по волоссю.
— Можливо, — відповідає Евелін. — Тепер, коли твоя ласка, сядь.
— Принаймні воно не зелене, і я не намагався обрізати його ножем для масла, — каже Тім, маючи на увазі колір Ванден і помітно дешеву, погану стрижку Сташа. Такі стрижки погані саме тому, що дешеві.
— То ти набрав вагу? — запитує Евелін, тепер уже серйозніше.
— Господи, — ображено каже Тім. — Ні, Евелін.
— Обличчя справді видається… круглішим, — каже Евелін. — Не таким… витонченим.
— Я не вірю, — повторює Тім.
Він вдивляється у дзеркало. Вона продовжує розчісувати волосся, але її рухи вже не такі впевнені, бо вона дивиться на Тіма. Він помічає це, знову нюхає її шию і, як мені здається, швидко лиже її й вишкірюється.
— То автозасмага? — запитує він. — Ти можеш мені зізнатись, це її запах.
— Ні, — серйозно відповідає Евелін. — Це ти нею користуєшся.
— Ні, якраз я — ні. Я ходжу в солярій і не брешу про це, — каже він. — А ти користуєшся «К’ю Ті».
— Це твої фантазії, — непереконливо захищається вона.
— Я ж казав, я ходжу в солярій, — пояснює Тім. — Так, це дорого, але… — він блідне. — Справді, «К’ю Ті»?
— Як відважно з твого боку визнавати, що ти ходиш у салон, — каже Евелін.
— «К’ю Ті», — пирхає Прайс.
— Я не знаю, про що ти, — говорить Евелін та повертається до розчісування. — Патріку, виведи свого друга геть звідси.
19
«Obsession» — жіночі парфуми від «Кельвін Кляйн» («Calvin Klein»), випущені 1985 року. (