Гоно ступив уперед, вдарив себе кулаком у груди і гучним голосом сказав:
— Так, я! Вас це дивує? Бо ви не знаєте Гоно. Мені недавно докоряли, що я чужий, ніби я не син свого народу. Ось тепер я хочу довести, що Гоно зовсім не такий, як ви гадаєте.
— Чи подумав ти, що йдеш на смерть? — спитав Салул.
— Добре подумав. Принаймні я рискую не більше від усіх вас. А втрачати мені нема чого, крім мого поганого життя.
Ці щирі слова справили враження навіть на Сагура.
«Хто знає, — подумав він, — може, з нього й справді вийде хороший товариш? Бувають такі великі моменти, коли людина зовсім змінюється. А цей момент і є великий».
Нарешті, з голландцями лишилося дев'ять чоловік вірних індонезійців. Було видно, що вони почували себе не зовсім добре: тислися в куток, ховалися, не дивились у цей бік.
Тимчасом ішла підготовка до від'їзду. «Саардам» підійшов до Кракатау. Навантажили човни. Ось уже почали опускати їх.
В цю мить ще одна людина сказала Салулу:
— І я з вами!
Крик здивування в одних і обурення в других вихопився з усіх ста двадцяти грудей.
Людина ця була… біла, голландець!
— Гейс?! Господи! Який сором! — загомоніли голландці.
— Що це таке? Може, помилка, жарт або обман? — казали яванці.
Салул підійшов до голландця, обняв його, поцілував і, звернувшись до своїх, сказав:
— Товариші! Я знаю цю людину: хоч він і білий, але наш, тобто всіх пригнічених. Ми тут ніколи не бачили таких, а там, у далекій Європі, їх багато. Є навіть могутня держава, де живе багато мільйонів наших білих братів.
— Ленін! Совєт! Росія! — почали хвалитися своїми знаннями малайці.
— Ну, ось бачите! — засміявся Салул, а Гейс ламаною малайською мовою додав — Є й голландці, багато є!
— Хай живуть такі голландці! — залунали голоси.
Гейс був у Голландії робітником і деякий час мав зв'язок з комуністами.
Потім він потрапив на Яву і несподівано для самого себе сам став «паном», бо серед голландців на Яві нема жодної простої людини: тільки самі пани. На кожному кроці він відчував зверхність над місцевими жителями; ніхто з своїх, голландців, його не кривдив. І Гейс поволі почав заспокоюватися й забувати про свою революційність.
До населення він ставився дуже добре, нікого не кривдив, намагався допомагати чим міг і цим заспокоював своє сумління, йому почало здаватися, що в цій країні, де не треба ні палива, ні одягу, де природа така багата, усім жителям легко живеться, краще, ніж робітникам у Голландії. Тут він не бачив того буржуазного класу, з яким там треба було боротися, бо сам він ніби належав до нього. І потроху він почав забувати про боротьбу, про ті цілі й гасла, які були йому такими близькими раніше.
Знайомство з Салулом, з яким Гейс був у дуже добрих стосунках, відкрило йому очі на справжнє становище і збудило колишній революційний дух. А це сміливе повстання голих темних людей викликало в ньому справжню революцію. Відчув себе винним перед тими, кому раніше хотів служити, і в останній момент вирішив на ділі спокутувати свою вину.
Зате ж скільки радості, гордості й упевненості додало це місцевим повстанцям! Тільки подумати: сам голландець, білий, перейшов на їхній бік! Ніколи вони й подумати не могли про таке.
Тимчасом човни навантажились і поїхали до Кракатау. Насилу знайшли більш-менш зручне місце, де можна було висадити полонених. І команда «Саардама» лишилася на голій, мертвій скелі…
Звідти матроси дивилися, як над судном піднявся чорний дим, як надулися паруси і корабель поплив уперед.
А коли показалися перші промені сонця, «Саардам» зник у просторах Індійського океану…
Через деякий час відбувся таємний суд над командою «Саардама».
Капітан і два лейтенанти були звільнені з посади за нездатність і недбалість.
Нижчі чини з голландців були розіслані на різні судна на важкі роботи.
А дев'ять вірних яванських матросів були розстріляні за зраду…
Заодно розстріляно ще кілька десятків рибалок, що жили по сусідству з тим місцем, де відбулися події.
Лише мічман ван-Хорк одержав підвищення, як видатний герой…
Оскільки вся ця справа була дуже неприємна для Голландії, в газетах з'явилося чергове офіціальне повідомлення:
«В ніч на 16 лютого в Зондській протоці наскочило на скелю військове судно «Саардам», яке прямувало в Батавію. Судно затонуло, більша частина команди врятувалася».
II. ПОВАЖНИЙ ПРЕДСТАВНИК СОЛІДНОЇ ФІРМИ ВАН-БРОМ І К° В АМСТЕРДАМІ