Ґіль: Шановна панно!
Роз: Найдорожча панно!
Леббенч (розставляючи ноги): О, мої добрі друзі! Як поживаєш, Ґільденстерне? А ти, Розенкранце? Як вам ведеться, панове?
Роз (збуджуючись): Як усім пересічним членам цього світу.
Ґіль (збуджуючись): Добре вже й те, що не занадто добре. Не сидимо на вершечку клітора у Фортуни.
Леббенч (повертаючись задом): Але й не в її анусі?
Роз (знуджуючись): Так само ні, принцесо.
Леббенч (випинаючи зад): Отже, перебуваєте десь так на висоті її входу, а може, і в самому центрі її солодощів?
Ґіль (знуджуючись): Ну так, досить скромно, але зі смаком.
Леббенч (жестом запрошуючи в себе): І вона впускає вас у своє найсмачніше місце? Зрештою, всі знають цю Фортуну як відому курву. Маєте новини?
Роз (прилаштовуючись до заду Леббенч): Жодних, принцесо, за винятком того, що світ почеснішав.
Леббенч (натужно посміхаючись): У такому разі близький його кінець. Але ця новина далека від правди. Спитаю значно конкретніше: чим ви так не догодили тій шльондрі Фортуні, що заслала вас у цю тюрму?
Ґіль (прилаштовуючись до заду Роза): Тюрму, кажете?
Леббенч: Ліжко — це тюрма.
Роз (натужно посміхаючись у камеру): Тоді і світ — тюрма.
Леббенч (збуджуючись): І яка! З багатьма карцерами, катівнями, підвалами. А наше ліжко — серед найдосконаліших.
Роз: Нам так не здається, принцесо.
Леббенч: Отже, вас це не стосується. Самі по собі речі не бувають добрими чи поганими. Вони такі, як ми про них думаємо. Для мене ліжко — це тюрма.
Роз (подаючи Ґілеві знак сповільнити темп): Це ваші амбіції таким його зробили. Воно затісне для вашого мислення.
Леббенч (манірно): Господи, та мені достатньо й горіха на патичку, аби почутися вдоволеною — тільки б не снилися порнографічні сни. Затісне… Затісним буває лише зад немовляти, друже.
Ґіль (пришвидшено дихаючи): Саме у снах сидять ваші амбіції. Бо людина амбітна здається собі самій лише сублімацією власних снів.
Леббенч (пришвидшено дихаючи): Але ж і сон є тільки сублімацією ментального потенціалу, потенціалу, потенціалу.
Роз (пришвидшено дихаючи): Правильно, правильно, але амбіція — це щось, настільки ненама… ненама… ненамацальне й плинне, що є всього лише сублімацією сублімації.
Леббенч (задихаючись): 3 цього виходить, що жебраки без амбіцій є повнокровними людьми, в той час як високі королі чи герої насправді є лише субліматорами цих жебраків. Чи не краще піти пошукати двірських? Слово честі, я не в тому стані, аби вправлятись у логіці.(Стогне.)
Обидва (стогнуть): Ми до ваших послуг, бля-я-я.
Леббенч (зупиняючи Роза): Тільки не це. Я не хотіла би прирівняти вас до решти моїх слуг та їхніх послуг. Деякі з них, відверто кажучи, вже й так мені чудово прислужилися. Але якщо по-чесному, між нами, друзями, чого ви все-таки опинилися тут, в моєму ліжку, в моїх кишках?
Роз (зупиняючи Ґіля): Щоб вас відвідати, це був єдиний привід.
Леббенч (змінюючи позицію): У такої, як я, німфоманки(показує пальцями «лапки») навіть і вдячності не вистачає, та все ж дякую вам, хоч уся ця подяка не вартує й півпенні. Отже, ніхто не викликав вас? Це була суто ваша думка? Ви приїхали з власної волі? Кажіть, але чесно. Як усе було?
Ґіль (змінюючи позицію): Що мали б ми сказати, панно?
Леббенч (запускаючи Роза в рух): Та будь-що, лиш би в'язалося. Вас викликали сюди, це зізнання на вас написане, ви як слід не вмієте маскуватися. Я знаю, то наш добрий король з королевою вас викликали.
Роз (запускаючи Ґіля в рух): Навіщо, принцесо?
Леббенч (знуджено-збуджено): А це вже ви мали б мені розказати. Благаю вас як ваша подруга, підстилка, найближча блядь, заклинаю всіма святощами, котрі згадав би в цю мить значно патетичніший від мене промовець — говоріть просто і без варіантів: вас викликали чи ні? Якщо любите мене хоч трохи, скажіть.
Ґіль (виходячи з Роза): Так, принцесо, нас викликали.
Леббенч (витягаючи з себе Роза): Тоді я розповім вам навіщо. Таким чином це буде лише мій домисел, і ваша секретна місія на заклик короля й королеви не втратить ані пір'їни своїх почестей. Останнім часом — з невідомих мені причин — я втратила радість життя, закинувши навіть свої щоденні вправи. І дійсно, почуваю себе в такому тяжкому настрої, що ця бездоганна конструкція, це ліжко видається мені лише безплідним прибережним каменем, а цей фантастичний балдахін над нами, це повітря — ви лише гляньте на це сміливе склепіння неба, на цей найвищий дах, посипаний золотими вогнями — видається хіба що огидним нагромадженням нездорових випарів. Як майстерно склепано людину! шляхетність у думках! безмежні можливості! доцільність і відповідність тілобудови та рухів! нагадує вчинками ангелів! розумом дорівнює богам! втілена краса світу! вінець творіння! А як на мене, то лише квінтесенція пороху. Не потішить мене жоден чоловік — і жодна жінка, хоча своїми посмішками ви ніби натякаєте на власну думку.
Роз (почуваючись покинутим): Панно, ніякої такої думки в нас і не було.
Леббенч (розглядаючи золотий вібратор): Тоді чого ви сміялися, почувши, що люди не тішать мене?
Роз (розглядаючи анальні кульки): Подумалося, принцесо, що раз не тішать вас люди, то й актори можуть сподіватися вельми стриманої від вас гостинності. Ми їх обігнали дорогою сюди — вони саме їдуть запропонувати свою гру.
Леббенч (запихаючи вібратор у зад Розові): Що це за актори?
Роз (запихаючи кульки у зад Ґілю): Ті самі трагіки з міста, яких ви так любите.
Ґіль (запихаючи півкисті в зад Леббенч): Аж настільки?
Роблять вигляд, що кінчають одночасно. Звучать фанфари. Реквізитор поливає всіх імітацією сперми. Заходять статисти у військових черевиках, у кожного в руках — помідори без шкірки.
Ґіль (витягаючи кульки): Це актори.
Леббенч (закашлявшись від штучної сперми): Панове, вітання вам у нашій спальні. Зніміть перуки, звільніть руки, ходіть ближче. Гостинність має свої ритуали й церемонії. Тож дозвольте й мені зустріти вас із належною гостинністю, щоб ви не почули себе зневаженими(розставляє ноги, але потроху втрачає свідомість від анестезину).
Роз (витягаючи вібратор): Вітаю, панове майстри мистецтва, вітаю всіх. Ласкаво прошу всіх, панове актори. Як французи на соколиному полюванні, з місця кинемося на здобич. Послухаємо відразу який-небудь монолог. Дайте нам зразки своєї майстерності для проби. Action — і якомога палкіший.