Ксенофонт. Анабазис. Похід 10000 еллінів
Книга I[1]
Розділ 1
/1/ У Дарія і Парісатіди було двоє синів: старший Артаксеркс і молодший Кір[2]. Коли Дарій занедужав[3] і відчув близьку смерть, то зажадав, аби обидва сини були поруч. /2/ Старший син саме в той час перебував біля нього, а Кіра було викликано з провінції, де той з волі царя був сатрапом[4] та стратегом над військами, які проводили свій збір на Кастольській рівнині[5]. Відтак Кір вирушає разом із Тіссаферном[6], якого він мав за друга, та із 300 еллінських гоплітів[7] під командуванням парасійця Ксенія. /З/ Щойно Дарій помер, як царський трон посів Артаксеркс, а тим часом Тіссаферн звів наклеп на Кіра перед братом, буцімто той зловмишляє супроти нього. Цар повірив цьому й ув’язнив Кіра з наміром скарати на горло, однак на вимогу матері відіслав його назад у підвладну йому сатрапію[8].
/4/ А Кір, зазнавши небезпеки та ганьби, як тільки повернувся у свою область, порішив надалі не потрапляти в руки брата, ба більше, докласти зусиль, щоб відібрати в нього престол, до того ж і матір Парісатіда сприяла таким намірам, виявляючи до Кіра більше прихильності, аніж до царя Артаксеркса. /5/ З усіма, хто приходив до Кіра з царевого оточення, він поводився таким чином, що, повертаючись, ці люди виявляли до нього більшу приязнь, аніж до царя. Піклувався Кір і про варварів[9] у сатрапи, маючи на меті створити боєздатне та віддане військо.
/6/ А воїнів-еллінів він збирав у глибокій таємниці, з метою зненацька напасти на царя[10]. Загони ж найманців Кір створював так. Кожному командирові залоги він звелів вербувати для всіх міських гарнізонів якомога досвідченіших пелопоннесців на тій підставі, нібито Тіссаферн збирається напасти на міста. Адже саме в той час усі іонійські міста[11], крім Мілета, передані раніше під владу Тіссаферна, перейшли на бік Кіра. /7/ В самому ж Мілеті Тіссаферн, передбачивши подібні наміри перейти на бік Кіра, одних заколотників стратив, інших вигнав з міста. Кір, своєю чергою, прийняв вигнанців під свій захист, зібрав військо й узяв в облогу Мілет з моря й суходолу, намагаючись повернути назад вигнанців. І це стало ще одним приводом для того, аби збирати бойові сили. /8/ Відряджаючи ж гінців до царя, Кір вимагав, аби той як брат, віддав міста йому, вважаючи, що управлятиме надійніше, аніж Тіссаферн, до того ж і матір схвалювала цю думку. Тож цар не вбачав у цьому якогось підступу, гадаючи, що Кір віддає кошти на війну з Тіссаферном, і зовсім не журячись із їхніх чвар, тим більше Кір ретельно надсилав належну данину з міст[12], якими раніше володів Тіссаферн.
/9/ Інше військо для Кіра набиралося у Херонесі, що знаходиться навпроти Абідоса, і то ось яким чином. Лакедемонець Клеарх[13] був вигнанцем. Кір, заприятелювавши з ним, сповнився до нього повагою і дав 10000 дариків[14]. А той узяв золото і набрав за ці кошти військо, а потім вирушив із Херонеса і затіяв війну із фракійцями, які проживали по той бік Геллеспонту [Дарданелл], чим став у пригоді еллінам. Тому небезпідставно усі міста, розташовані біля Геллеспонту, охоче давали кошти на утримання солдат. Причому і Клеарх утримував їх для Кіра у цілковитій таємниці.
/10/ Фессалієць Арістіпп, приятель Кіра, зазнаючи утисків на батьківщині від повстанців, приходить до нього і просить дві тисячі найманців з платнею на три місяці, аби з їхньою допомогою придушити бунт. Кір дає чотири тисячі солдат і грошей на шість місяців та вимагає не покінчувати з домашніми чварами доти, доки йому не дадуть про це знати. Тож і в Фессалії Арістіпп таємно утримував військо для Кіра[15]. /11/ Своєму приятелеві Проксенові з Беотії[16] Кір велить з’явитися з якнайчисленнішими загонами з наміром іти в похід на пісідійців[17], мовляв, останні начебто влаштовували набіги в його область. А стімфалійцеві Софенету[18] та ахейцю Сократові Кір звелів прибути з якомога більшою кількістю солдат і вирушати на допомогу мілетським вигнанцям. Ті так і вчинили.
Розділ 2
/1/ Відтак настав час, коли Кір прийняв рішення ладнатися у похід і вигадав для цього підставу, ніби він хоче вигнати з країни пісідійців. Тож немовби супроти них він скликає варварське та еллінське військо. Він віддає розпорядження Клеархові прибути зі своїми загонами й Арістіппові залагодити справи на батьківщині і спорядити солдат; Кір звелів також командирові залоги, аркадійцеві Ксенієві з’явитися з усіма найманцями, окрім тих, які мали охороняти акрополь[19]. /2/ А ще Кір викликав тих, хто тримав в облозі Мілет, звелів вигнанцям приєднатися до нього, пообіцявши в разі успішного походу негайно повернути їх на батьківщину. Ті з радістю скорилися, бо ж вірили Кірові. Тож у бойовій готовності вони з’явилися до Сард. /З/ Туди ж прибув Ксеній, набравши в залогах до 4000 гоплітів, Проксен з’явився, маючи близько 1500 гоплітів і 500 гімнетів[20], стімфалієць Софенет з 1000 гоплітів, ахеєць Сократ з 500 гоплітів, мегарець Пасій прийшов з 300 гоплітів і стількома ж пелтастами[21]. Він укупі із Сократом брав участь в облозі Мілета. Отож вони прибули до Кіра в Сарди.
/4/ Тіссаферн же, спостерігаючи за такими приготуваннями і вважаючи їх незвичайними як для війни з пісідійцями, в супроводі 500 кіннотників вирушив якнайскоріше до царя. /5/ І цар, дізнавшись про Кірові приготування, став теж, своєю чергою, споряджатися на війну.
Тим часом Кір вийшов із Сард[22] з усім зібраним військом. Він долає у три переходи 22 парасанги, йдучи землями Лідії і підходить до річки Меандр. На ній, завширшки кільканадцять плетрів[23], був наведений міст із кораблів. /6/ Після переправи він долає 8 парасангів в один перехід, проходячи землями Фригії до Колос — багатолюдного, квітучого і великого міста. В самому місті він пробув 7 днів. За цей час з’явився фессалієць Менон з 1000 гоплітів і 500 пелтастів, складених з долопів, еніанів та олінфійців[24]. /7/ Звідти у три переходи він долає 20 парасангів до Келен — велелюдного, багатого і великого фригійського міста. Тут у Кіра був палац з великим парком[25], який кишів дичиною, на яку Кір з бажанням зайнятися верховою їздою влаштовував лови. Посеред парку протікає річка Меандр, витоки якої біля мурів палацу. Сама ж річка перетинає і місто Келени. /8/ Знаходиться у Келенах й укріплений палац великого царя, розташований поблизу акрополя та джерел Марсія. Ця річка також протікає містом і впадає в Меандр. Її ширина — 25 футів[26]. Подейкують, що тут Аполлон, перемігши у змаганні з музики Марсія[27], зідрав з останнього шкуру і повісив у печері, звідки беруть початок джерела річки, яку, відтак, називають Марсієм. /9/ Сюди ж, зазнавши розгрому[28] в Елладі, відступив Ксеркс, і, кажуть, тут він спорудив палац та акрополь Келен. Там Кір пробув 30 днів. За цей час з’явився вигнанець, лакедемонець[29] Клеарх, маючи у своєму розпорядженні 1000 гоплітів, 800 фракійських пелтастів і 200 критських лучників. Водночас з’явився сиракузець Сосіз із 300 гоплітів й аркадець Софенет із 1000 гоплітів. Тут, у парку Кір влаштував огляд і підрахунок еллінському війську, і виявилося, що всього налічувалося 11000 гоплітів, а пелтастів близько 2000.
2
Дарій II Нот, цар Персії з 423 по 405 рр. до н. е. (тут і далі хронологія — до н. е.). Парісатіда — сестра і дружина Дарія II.
3
Дарій перебував тоді у Мідії (Передня Азія), де він придушував повстання племені кадусіїв (404 р.).
6
Тіссаферн, син Гідарна — один з визначних державних діячів Персії наприкінці 5 і початку 6 ст. до н. е. У 395 р. після невдалої битви з еллінами він впав у неласку Артаксеркса і, заманутий у пастку, був ув’язнений і потім страчений за наказом царя.
7
Гопліти — важкоозброєна піхота, основна сила еллінського війська. Озброєння гоплітів складалося з мідного панцира, шолома, поножів, великого щита, довгого важкого списа і короткого меча.
8
Плутарх (Порівняльні Життєписи, Артаксеркс, 2,3) передає ще одну версію цієї події. Згідно з розповіддю, Кір готував замах на життя Артаксеркса в Пасаргадах, під час церемонії коронації на царство, але був виданий братові своїм колишнім вихователем-жерцем і Тіссаферном. Матір врятувала Кіра від страти.
9
Греки називали варварами усі негрецькі племена. Цей термін не мав у давнину того презирливого відтінку, якого він набув згодом.
10
Під титулом царя, без назви країни, греки мали на увазі царя Персії — наймогутнішого володаря на Сході. Персія була першою державою, яка об’єднала під своєю владою увесь Близький Схід.
11
Іонійські міста — грецькі міста Іонії, що в центральній частині західного узбережжя Малої Азії, які знаходилися під владою Персії.
12
Грецькі міста західного узбережжя Малої Азії з часів Дарія І платили перському цареві визначену данину (див. Геродот, VI, 42).
13
Клеарх, син Рамфія — видатний спартанський полководець. Про нього у своїх творах згадують багато грецьких істориків: Фукідід, Ксенофонт, Діодор та інші.
14
Дарик — золота перська монета, вагою близько 8,4 г. 3000 дариків становили 1 талант, грецьку грошову одиницю, вагою приблизно 26 кг.
15
Між громадянами різних грецьких держав укладалися спілки гостинності для взаємної охорони їхніх інтересів у межах цих держав. Кір користувався цією юридичною формою для зносин із своїми еллінськими помічниками, як і в цьому разі.
16
Проксен-беотієць — один із стратегів найманців Кіра, друг Ксенофонта. Розповідь про нього в «Анабазисі» (кн. II, VI, 16). Саме Проксен (див. кн. III, 1,4) умовив Ксенофонта взяти участь у поході Кіра.
17
Пісідія — гірська область на півдні Малої Азії, між Лікією і Кілікією. Починаючи із середини 5 ст., її жителі — пісідійці, відпали з-під влади перського царя і робили набіги на сусідні, підвладні персам, області.
18
Софенет із Стімфали (Аркадія) — один із стратегів у грецькому війську Кіра. Більшість сучасних учених навіть вважає, ніби автором «Походу Кіра» був саме Софенет, але таке припущення не набуло загального визнання.
20
Гімнети — легкоозброєна піхота, у якої не було оборонної зброї. Гімнети ділилися на метальників дротиків, пращників і лучників.
21
Пелтасти — рід війська, що займав середнє місце між гоплітами та гімнетами. Свою назву вони дістали від слова «пелти» — легкого круглого щита, який становив частину їхнього обладунку. Крім пельти, у них були короткі полотняні панцири, дротики і довгі мечі.
22
Виступ Кіра із м. Сарди розпочався напровесні 401 р., проте, достеменно у який день, невідомо.
23
Парасанг — перська міра довжини; дорівнювала приблизно 5,5 км. Плетр — грецька міра довжини — дорівнювала приблизно 3 м.
24
Менон — уродженець Лариси у Фессалії. Очевидно, Ксенофонт ставиться до цієї особи доволі упереджено, вважаючи його зрадником. Крім розповіді про нього у Ксенофонта (кн. II, 6, 21-29) він відомий нам за діалогом «Менон» Платона, а також з інших пізніших авторів. Долопи — плем’я, що мешкало в Епірі; еніани — мешканці південної Фессалії; олінфійці — мешканці м. Олінфа.
25
Цікава розповідь про так звані «парадіси» — сади — в іншому творі Ксенофонта: «Про домашнє господарство» (розд. 4).
27
Мається на увазі відомий міф про сатира Марсія, який посмів вступити у музикальне змагання із самим Аполлоном. Місто Келени згадується в Геродота (VII, 26).