Я там был, со мной работали группы не только оперативного командования, но и связисты, и разведчики, и с 10 госпиталя тридцать водителей, которые помогали собирать убитых и раненых, и водители гражданских грузовых автомобилей. Но такого количества там не было. Это враньё, это натуральное враньё.
5. Капитан Воздушных Сил Вооруженных Сил Украины Владислав Волошин, военный летчик.
Иловайская задача. Мы были на одном из аэродромов временного базирования. Пришла задача — помочь нашим войскам, потому что они попали в окружение. Чем помочь?
Участок дороги из Иловайска, через которую наши войска планировали выход из этого котла, был перекрыт силами боевиков и русских. Нашей задачей было устранить данные силы и средства.
Мы разработали план, маршрут и начали выполнять полет. Я был ведущим пары, у меня был ведомый. Парой отработали по цели, задачу выполнили.
Возвращаясь по обратному маршруту на гранично-малой высоте, я рассмотрел пригорок, а на нем технику — то ли русских, то ли террористов, не могу точно утверждать, потому что опознавательных знаков не было.
Я подсказал своему ведомому: справа противник, уходи влево. Он успел уйти, а меня в тот же момент сбили. Пришлось катапультироваться.
Это не совсем правда, что я передал координаты скопления техники.
Я ведь не успел — я подсказал их своему ведомому, который впоследствии их и передал.
С 29 августа самолеты Су-25 боевые задачи не выполняют. Российская сторона поставила на оккупированную территорию Донецкой и Луганской области слишком много противовоздушных средств.
Поэтому выполнять задачи нашими самолетами лишено смысла. Это все равно, что билет в один конец. Улетели, задачу выполнили — и там остались.
6. Командир загону 73-го морського центру спеціального призначення Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітан 1 рангу Едуард Шевченко
В районі Іловайська ми працювали після 24-го серпня. В ході ведення розвідки, перебуваючи на одній з висот, ми чітко бачили колони, що рухались в напрямку Іловайська. Без сумніву, це були росіяни.
По-перше, це підтверджувало радіоперехоплення.
По-друге, відрізнити воєнізоване скупчення місцевої гопоти або найманців, навіть якщо вони в минулому військові, від регулярних підрозділів нескладно. Це видно, як старші ставлять завдання, коли підлеглі вишиковуються, як злагоджено і одноманітно виставляється техніка на позиціях, як діють солдати під час маскування техніки, дотримання субординації у поведінці, інженерне обладнання позицій, ведення переговорів по радіо, одноманітно пофарбована техніка, і ще десятки різноманітних дрібниць, які для досвідченого ока дуже помітні.
По-третє, інформацію про росіян нам підтвердили захоплені в полон місцеві бойовики. Один з них, взятий в полон в районі Гранітного, жалівся, що росіяни не підпускають до місць свого розташування місцевих «бійців».
Коли ми проходили по місцям, де зупинялись колони чи підрозділи, бачили залишки російських сухих пайків, іноді — медикаментів.
Примітка. Стилістика і орфографія текстів збережена.
Фрагменти свідчень узяті з інтерв’ю військовослужбовців виданням «Українська правда», «Радіо Свобода», «Народна Армія», «Петр и Мазепа».