Указ Президента України В. Ющенка про відставку Уряду був повною несподіванкою для багатьох. Політична криза, яка виникла за відставкою Уряду, сколихнула всю Україну. Це у свою чергу вплинуло на настрої українського суспільства та породило хвилю негативних публікацій у пресі. Багато хто, а серед них і я, вважали дії Президента поспішними і помилковими.
Після ретельного аналізу та осмислення наявної інформації я доходжу до висновку, що Віктор Ющенко таки дуже сильно помилився. Але найбільша помилка Президента полягала не в тому, що він звільнив, а в тому, що призначив Юлію Тимошенко на посаду Прем’єр-міністра України, а її духовного близнюка та цілком безпорадного у професійному плані Олександра Турчинова - на високий пост Голови СБУ.
Але я повернуся до того, з кого починав цей розділ, - Михайла Бродського, вірного і послідовного соратника Юлії Тимошенко й Олександра Турчинова. Його чомусь не включили до виборчого списку БЮТ - мабуть, шукають для нього якусь дуже поважну посаду, може, київського градоначальника? Якщо це справді так, то в мене виникає запитання: невже це рівень, гідний столиці України? Та цей діяч не тягне на городничого навіть у Бродах чи в Бердичеві!*
Додаток № 2
Передрук 4-го розділу книги Д. Чобота «Фарисеї», або Неоголошена війна Україні». - Броди: Просвіта, 2006. - с. 23-26. «Штучки Бродського»
Я перший почав говорити про ту корупцію,
яка в президентському оточенні.
Михайло Бродський. [23]
1 вересня 2005 року у прямому телеефірі вечірньої програми «5-го каналу» член політради ВО «Батьківщина» і одночасно радник Прем’єр-міністра України Михайло Юрійович Бродський виголосив скандальну заяву, з якої фактично і розпочався так званий корупційний скандал щодо так званого «оточення президента».
Отримавши прямий ефір, М. Бродський спочатку накинувся на В. Пінчука, підкреслив, що це зять Л. Кучми, який, користуючись протекцією тестя, «нічого чесно не купив - а все вкрав».
Так М. Бродський розпочав, бо добре знав вкрай негативне сприйняття суспільством екс-президента. Гостро критикуючи його та зятя, він тим самим здобував прихильність глядача. Однак, це аж ніяк не було головним у виступі радника прем’єр-міністра, адже ключовими у заяві М. Бродського були такі слова: «Я утверждаю, что вокруг Ющенко - одна корупция. Петя Ющенко, ваш брат, Виктор Андреевич, к сожалению… я, кстати, своему сыну Юре запретил с вашим Андреем дружить, хотя они дружили. Сообщаю дальше. Миша Дорошенко, Петя Порошенко, Саша Третьяков. Много еще расскажу - они все занимаются переделом в пользу себя. Господин Червоненко - это отдельный разговор, это вообще отдельный разговор».
Далі М. Бродський заявив: «Я утверждаю, что Пинчук хочет продать завод россиянам за 380 миллионов долларов. За это Вексельберг с Абрамовым 50 миллионов платят окружению президента, я утверждаю, и плюс еще дает возможность купить свои каналы вот эти три, которые ему уже после этого не нужны».
Ведучий програми Роман Скрипін запитав заявника на підставі чого він це стверджує. - «На основании той информации, которая у меня есть. Будем судиться?». [24]
Далі, крім вихваляння Ю. Тимошенко у її прагненні продати Нікопольський завод на чесному аукціоні і за рахунок цього повернути громадянам України заощадження ощадбанку колишнього СРСР, М. Бродський нічого суттєвого не сказав. Отже, головним у заяві М. Бродського були звинувачення у корупції «оточення президента».
Однак, цей «правдолюб» і борець з корупцією у своєму виступі не навів жодного факту звинувачення будь-якої особи! Він лише твердив, що «вокруг Ющенка - одна корупція», але, оскільки далі він говорив про Петра Ющенка та взаємовідносини його сина із сином М. Бродського, то навіть не зрозуміло, довкола якого саме Ющенка корупція? Це ж саме стосується безіменного звинувачення «оточення президента». Про яких осіб і якого «президента» йде мова, не ясно. Може, про президента концерну і банку «Денді»? Ті, хто слухав і дивився по телевізору виступ М. Бродського, зробили однозначний висновок щодо того, якого саме президента «оточення» мав на увазі М. Бродський. Але мати на увазі - це одне, а конкретні слова М. Бродського - зовсім інше. Єдиним виданням, яке опублікувало майже повний виступ М. Бродського, була залежна від нього бульварна газетка «Свобода» від 6 вересня 2005 року. Публікація має промовисту назву «Обвинитель Президента». Але і в ній ви не знайдете жодного слова звинувачень і жодного факту, тобто дій, за які можна було б притягнути до судової відповідальності за поширення недостовірної інформації, яка принижує честь і гідність особи. Імен не названо, фактів теж. І лише редактор «Свободи» Олег Ляшко (№ 26 у списку БЮТ) здогадався, про якого саме президента вів мову його патрон, бо подав слово «президент» у заголовку газети з великої букви, але і він чомусь обачно не наважився додати ще одне слово. І що тут скажеш? Що будеш діяти? З погляду права ні М. Бродський, ні О. Ляшко абсолютно нікого не звинуватили, не образили, не принизили честі і гідності. А з погляду моралі і професійної етики чесного журналіста? Але хіба етичні міркування є предметом судових суперечок? У кожного своя мораль і своє розуміння честі. Виступ М. Бродського 1 вересня 2005 року може стати класикою, яка гідна потрапити у рубрику «Еврейские штучки» газети «Еврейские вести» і не більше.