Якщо уважно проаналізувати виступ М. Бродського, то можна зробити висновок, що він прийшов на передачу саме з метою вчинення грандіозного скандалу. Про це свідчать такі його слова: «Я попробую рассказать отдельно про НЗФ, а потом я хочу сделать публичное заявление на всю страну», «я хотел бы воспользоваться эфиром и сделать такое заявление», «воспользоваться шансом, который вы мне предоставили».
До речі, ці три фрази в опублікованому 6 вересня 2005 року газетою «Свобода» тексті виступу М. Бродського відсутні. Чи не тому, що вони з головою видають його підступні наміри?
Отже, перш, ніж зробити заяву, М. Бродський сказав про свій намір аж тричі. При цьому він чомусь дуже хвилювався, на що звернув увагу ведучий Роман Скрипін: «А чого ви нервуєте, пане Михайле?» Цих слів теж немає у газеті «Свобода».
М. Бродський нервував з огляду на відповідальність за сказане, тому він прагнув вчинити скандал і одночасно уникнути відповідальності за наклеп. І треба віддати належне - цей досвідчений провокатор успішно впорався із поставленим завданням. Скандал відбувся, а його ініціатор тихо і спокійно ухилився від відповідальності, бо нічого конкретного проти жодної особи не сказав. Це ж треба вміти!
Із вищенаведеного випливає, що М. Бродський прибув на телебачення заради виголошення заяви про корупцію в так званому оточенні президента. Його думка була зосереджена саме на звинуваченнях, які він мав виголосити. Він дуже хвилювався і нервував, тому тричі говорив про заяву, перш ніж її виголосити. Отже, М. Бродський чудово знав, що робив, він заздалегідь готувався до виголошення звинувачень. А той факт, що він обіймав дві посади біля Ю. Тимошенко (як радник Прем’єр-міністра і як заступник голови партії «Батьківщина»), безумовно свідчить про причетність до заяви М. Бродського і самої Юлії Володимирівни.
М. Бродський, як кажуть, цілком був у темі - він добре знав не лише обставини і причини конфлікту, а й прекрасно розбирався у кадрових питаннях заводу. Зокрема, захищаючи призначення нових керівників, М. Бродський сказав: «Рассказываю насчет господина Надточенкою Надточенко работал на марганецком ГОКе* и был уволен в тот день, когда туда зашел «Приват». По-перше, про цього ж пана М. Надточенка ніхто у студії не говорив, крім М. Бродського, отже він був добре обізнаний у цьому питанні. По-друге, М. Бродський чомусь виступав за кандидатуру пана М. Надточенка і мотивом такої позиції він назвав його звільнення із посади керівника Марганецького гірничо-збагачувального комбінату у день, коли його власником стала фінансово-промислова група «Приват», очолювана тим же І. Коломойським. Таким чином, М. Бродський обярунтовував зацікавленість у новопризначеному голові правління Нікопольського феросплавного заводу пану М. Надточенку і одночасно підкреслював, що він не є представником «Привату», бо свого часу був ним звільнений із керівної посади. Це твердження ні про що не свідчить, це перше. І друге, пана М. Надточенка було призначено на вкрай поспішних зборах акціонерів в Орджонікідзе 30 серпня 2005 року, скликаних саме з ініціативи «Привату», інтереси якого теж дуже дивним чином і з великимпоспіхом чомусь захищав Ленінський районний суд Полтави вже наступного дня! І коли М. Бродський неприховано виявляє свою пряму зацікавленість у певному розв’язанні конфлікту навколо НФЗ, то чи не є це явним захистом інтересів «Привату» радником Прем’єр-міністра України? Наголошую! Це робилося у прямому телеефірі 5 каналу! До речі, ці слова М. Бродського теж не потрапили у текст його опублікованого виступу вкрай заангажованою газетою «Свобода».
Таким чином, скандальна заява Михайла Юрійовича Бродського від 1 вересня 2005 року про корупцію в так званому «оточенні президента» була не чим іншим, як заздалегідь підготовленою провокацією, що неприховано переслідувала мету - переключення уваги громадськості від скандалу довкола Нікопольського феросплавного заводу та звинувачень тодішнього Прем’є-міністра України Юлії Тимошенко у неприпустимому для такого високого урядовця лобіюванні інтересів фінансово-промислової групи «Приват», очолюваної мультимільярдером Ігорем Коломойським. Більше того, цією заявою прагнули перейти від захисту Юлії Тимошенко до нападу проти тих, кого найбільше боялися - випробуваних часом і справами соратників Президента України Віктора Ющенка, які були оголошені так званим «оточенням президента» та ще й звинувачені у тяжких гріхах - корупції.