Стало так тихо, що можна було почути цокання годинника в холі.
— Мабуть, здалося, — прошепотіла місіс Порджес. Вона трохи опустила револьвер, так, що чорне вічко дула націлилося прямо в живіт Джун. — Нам треба покінчити з цією справою, поки хтось прийде сюди.
— Ви знали про намисто і зникнення камінців? — Джун показала на свічник зі скляними камінцями.
— Знала? Ні, не знала. Але про дещо я все-таки здогадувалася, — місіс Порджес примружила ліве око, похитала головою, а потім піднесла руку до волосся. Тільки тепер Джун побачила, що сріблясто-сиве, охайно зачесане волосся старої пані було таким же несправжнім, як і її щелепа, — вона носила чудово зроблену перуку. Зараз вона трохи сповзла, і стара благородна пані одним порухом руки повернула її на місце.
— Так, я здогадувалася про це, — повторила вона і знизала плечима. — Але я не могла ні з ким поділитися своїми припущеннями, бо не була у всьому впевнена. Окрім того, я люблю життя і з радістю живу на цьому світі, хоч його й називають поганим, грішним. Та хіба це має вирішальне значення? Трошки гріха в житті необхідно, як дрібок солі та перцю до рубленого м'яса.
– Є гріхи, за які люди попадають на шибеницю, — нагадала Джун і зміряла відстань між собою та домоправителькою.
— Повісити людину можна лише раз, — місіс Порджес повчально підняла вказівного пальця. — Та й уся процедура триває не більше хвилини. Я гадаю, значно гірше, коли твоя душа попаде у пекло. Ось тоді муки тривають цілу вічність!
Джун швидко, як її вчили на уроках дзю-до, відхилилася назад, в падінні вибила ногою револьвер з рук місіс Порджес і спритно його зловила.
— Ой! — голосно крикнула стара пані. — Ви послизнулися? Сподіваюся, не забилися, дитинко моя?
Вона хутенько підскочила до Джун і допомогла їй підвестися.
Джун не знала, що й гадати, кілька разів вона гарячково схопила ротом повітря, перш ніж знову змогла говорити.
— Тепер я навіть не знаю, за кого вас вважати, — зізналася вона.
Гнітюча тиша раптом обірвалася. Знову почувся шум дощу, знову свистів вітрюган і скрипіли віконні рами — все було так, як і повинно бути.
— Обережніше, револьвер може випадково вистрілити, — попередила місіс Порджес. — Опустіть униз цей маленький важіль, тоді нічого не трапиться… У мене великий досвід — я щодня тренуюся в саду з цією небезпечною іграшкою. Відколи померла стара місіс Шеклі, я сказала собі, хай доля твоєї господині буде тобі пересторогою, ти повинна підготуватися до всього. Коли я твереза, то вцілюю в тростину на відстані десяти метрів, для мене то не тростина, а могутнє дерево.
— Давайте спустимося вниз, і там ви розповісте все по порядку, — запропонувала Джун.
— З радістю, — з кожною хвилиною місіс Порджес молоділа.
«Якщо так триватиме, то, поки ми зійдемо в хол, — подумала Джун, — місіс Порджес перетвориться на шістнадцятирічну дівчинку».
Обидві почали спускатися вниз, та раптом зупинилися. З холу долинули кроки, цього разу цілком певно.
— Ось де він, убивця! — прошепотіла місіс Порджес, але без будь-якого страху. Навпаки: по її обличчю можна було зрозуміти, що вона прагне боротьби і що їй нетерпеливиться перейти в атаку. — Тепер він од нас не втече!
Але місіс Порджес помилилася. По холу ходив адвокат Хаббард.
15
— Двері не зачинені, а надворі дощ як з відра. Гадаю, ви не розсердитеся, що я увійшов без дозволу? — З плаща Хаббарда все ще стікала вода. Він витирав мокре обличчя носовичком.
— Що скоїлося? — тихо спитав, глянувши на Джун. Твердо вірячи в те, що жодне її слово не мине вух старої пані, Джун відповіла, навмисне підвищивши голос:
— Сталося смішне непорозуміння, я раптом чомусь вирішила, що наша високоповажна місіс Порджес за допомогою якогось допотопного револьвера намагається позбавити мене втіхи жити на білому світі.
Хаббард залишався серйозним.
— А насправді вона не збиралася цього робити?
— Боронь боже! Просто мої нерви остаточно розладналися, і я гадала…
— Що ви гадали? — перепитав Хаббард.
Джун не встигла відповісти з'явилася місіс Порджес з тацею в руках.
— В таку погоду чашка гарячого чаю піде вам тільки на користь, сер. — Вона зробила реверанс. — Наш національний напій все ще лишається найкращими ліками проти нежитю та інших хвороб, певна річ, якщо до нього додати відповідну порцію рому.