– Обоє, – відповів Йосип Соломонович.
– Як це? Неможливо! – сторопів Остап Богданович. – Це що ж виходить: і вашим і нашим? Думки наші щодо даного питання є діаметрально протилежними й взаємовиключними!
– Тут уже правим може бути тільки один із двох! – підтакнув Клим Пилипович.
– Аж ніяк, – заперечив Йосип Соломонович. – Зрозумійте: якщо два індивіди довго сперечаються про щось і відстоюють кожний свою точку зору, не погоджуючись із опонентом, то це означає, що в кожного з них є вагомі й незаперечні аргументи, котрі доводять його правоту. А раз і в того й в іншого є такі аргументи, виходить, і той і інший правий, кожний по-своєму, навіть якщо їхні точки зору діаметрально протилежні. Висновок, можливо, парадоксальний, але, за великим рахунком, наше життя багато в чому складається з парадоксів. Таким чином, праві ви обоє, – резюмував Йосип Соломонович, наливаючи в чарки коньяк, – хоча й не згодні один з одним. – І, піднявши чарку, додав: – За це й вип'ємо.
От так мудрий Йосип Соломонович примирив сперечальників і, ймовірно, навіть урятував їхню дружбу.
***
Якось сиділи вони в сквері й мовчачи дивилися на гарне небо.
– Про що думаєш? – запитав, порушивши мовчання, Остап Богданович Йосипа Соломоновича.
– Та ні про що я зараз не думаю. А ти?
– І я ні про що не думаю.
– Я теж ні про що не думаю, – зізнався й Клим Пилипович.
– Отож, ми однодумці, – зробив висновок Остап Богданович.
***
– Вона просто ангел! – сказав раз про якусь жінку Йосип Соломонович.
– Ага, ангел, – підтакнув Остап Богданович, – із силіконовими… еее… крильми.
– А я знав дівчину, якій море було по коліно, так би мовити, – згадав Клим Пилипович.
– Вона що – це?.. – Остап Богданович постукав себе нігтем по горлу.
– Ні, не п'яниця, – заперечив Клим Пилипович, – а в смислі: ноги були дуже довгі, а море в тому місці мілке. Азовське.
– Деякі жінки мають огидну звичку приклеювати або відрощувати собі довгі нігті, – сказав Йосип Соломонович. – Від цього їхньої ручки стають схожими на курячі ноги.
– Ага, або на пазурі орла, – погодився Клим Пилипович. – Здається: от вчепиться цими пазурами, і не вирвешся, заклює… Втім, серед жінок багато милих і чарівних. А серед нас, мужиків, обмаль таких, хто їх по-справжньому цінує. Я знав одного шевця, який був настільки похабним і цинічним, що на запитання «Що тобі найбільше подобається в жінках?» відповідав: «Отвори».
– Похабник, – сказав Остап Богданович.
– Цинік, – сказав Йосип Соломонович.
– Він був з тих, кого хлібом не годуй, а дай впорснути чергову порцію сім'я в яку-небудь піхву, – додав Клим Пилипович. – Цинічний бабій із девізом «У кожної жінки має бути свій я».
– Один мій сусід найбезцеремоннішим чином надув свою кохану жінку, – сказав Йосип Соломонович.
– От гад! А як він її надув? – поцікавився Клим Пилипович.
– А ротом. Після того, як купив її в секс-шопі.
– Тьху, збоченець! – поморщився Клим Пилипович. – А погодьтеся, друзі, що ми, нормальні мужики, дуже м'яко висловлюючись, недолюблюємо всяких там збоченців.
– Так, особливо якщо їхні збочення відрізняються від наших власних, – додав Йосип Соломонович.
– Мені один випадковий попутник у поїзді після п'яти склянок горілки зізнався, що він сексуальний маніяк, – повідав Остап Богданович, – а після сьомої склянки уточнив, що він маніяк настільки нерішучий, ледачий і боягузливий, що за все життя нікого не зґвалтував і взагалі дівич.
Співрозмовники на хвилинку замовчали, і стало чутно, що по радіо в іншій кімнаті якийсь читець декламує щось патетичне, щось на зразок «Реве та стогне Гайавата, сердито томагавком б'є…»
– Сказати по правді, люблю жіночий стриптиз, – повідомив Йосип Соломонович.
– А я не люблю, а обожнюю, – зізнався Клим Пилипович.
– А мені в жіночому стриптизі подобається не стільки, може, навіть сам процес, скільки кінцевий результат, – щиро повідав Остап Богданович. – Коли любуєшся неодягненою жінкою, то навіть спадає на думку, що напинати на таку красу одяг, нехай навіть і так зване сексуальну білизну, це таке ж блюзнірство й святотатство, як на картині великого живописця – якого-небудь там Рафаеля або Леонардо да Вінчі – малювати каляки-маляки.
– Скажи, Йосипе, а це правда, що іудеї й мусульмани перед тим, як застосувати презерватив, роблять йому обрізання? – пожартував Клим Пилипович.
– Плюнь у ліву ніздрю тому, хто бовкнув тобі таку дурість!
– А в праву можна?
– Можна.
– Я помітив, що якщо жінка запитує тебе, чи не бажаєш ти, мовляв, розслабитися, то це означає, що тобі доведеться напружитися, – сказав Остап Богданович.