— Ми ж екіпіровані як годиться. Пожежозахисний костюм і таке інше.
— Так чого ж ти підсмажився?
Богдан сказав більш серйозно:
— Та ті костюми, звісно, витримують вогонь. Хвилин п’ять. А я… трохи затримався.
– І всі інші теж? Затрималися?
Богдан став більш серйозним:
– І інші теж. Там неподалік маленьке село. Було. Тож ми зволікати не могли.
Мар’яна спитала стурбовано:
— А люди? Люди як?
Богданів тон став зовсім серйозний:
— Людей ми врятували. Не всіх. Власне, й обпікся я, коли почали серед руїн шукати вцілілих. А в цей час рвонув ще один снаряд. Там того військового металобрухту…
Мар’яна помітно пополотніла.
— Та не загинув же! — Богдан спробував закінчити на веселій ноті. — А до ран нам не звикати. На те ми й пожежники. А ти ще прийдеш?
Мар’яна трохи зніяковіла:
— Ввечері Гектор прийде.
Більше Мар’яна до лікарні не ходила.
Якось Мар’яна вийшла після уроків зі школи і натрапила на Богдана. Він, як ніколи, не жартував, був незвично серйозний.
Мар’яна зустрічі зраділа. Спитала співчутливо:
— Чому ти тут? Вже одужав? Чи щось трапилось?
Богдан сказав, як в ополонку стрибнув:
— Трапилось. Давно вже трапилось: я тебе кохаю.
Мар’яна не здивувалася й не образилася. Простягнула своєю меланхолічною говіркою:
— Припини, Богдане! То ти хочеш віддячити мені за відвідини в лікарню.
— Ні, тут інше. Я не можу без тебе жити.
— Ой, то в тобі буяє потреба в дівчині! Одружитися тобі час.
Богдан заперечливо захитав головою:
— Крім тебе, мені ніхто не потрібний!
Мар’яна встала навшпиньки, цьомнула Богдана в лоб і твердо проказала:
— Богдане, ти добрий, чесний, сильний! Ти обов’язково стрінеш свою дівчину. А мені крім чоловіка ніхто не потрібний. Ніхто!
Обернулася аби йти.
Богдан сказав навздогін:
— Але він вже не любить тебе! Невже ти не бачиш?! Він…
Образлива правда мало не зірвалася з язика. Та він вчасно його притяв.
Мар’яна похитала головою. І було незрозуміло, що вона тим хотіла сказати: чи не хотіла чути звинувачень, чи однаково не приймала освідчення Богдана, чи щось ще.
Наостанок сказала:
— Як хочеш зберегти дружбу зі мною, з Гектором, ніколи не поновлюй цю розмову. Згодом ти сам зрозумієш, що так буде краще. Отже, домовились?
І пішла, не озираючись.
Богдан з тугою дивився в спину дівчині. А потім понуро пішов в інший бік.
— Ти хоч трохи дивишся під ноги? — роздався чийсь життєрадісний голос.
Богдан підвів очі:
— О, Василю, привіт! Як це ти опинився на вулиці, не за комп’ютером?
— Та так! Вирішив трохи розвіртуалитись. І привід є. Я закінчив писати свою програму.
— Це оту твою досконалу ворожку?
— Ну, це як тобі не до снаги вимовити «методика прогнозування подій на основі апроксимації часового ряду з використанням тренду, комбінації гармонічних коливань та нелінійних методів оптимізації».
Богдан пирснув:
— То ти навмисне перед дзеркалом тренувався, аби перед людьми хизуватися?
Василь розплився в самовдоволеній усмішці:
— Навіщо мені тренуватися? Я без підготовки тобі й не таке видам.
— Що правда, то правда. На тебе ще класу з четвертого, здається, наліпили тавро «Ботанік». То що ти, кажеш, розробив?
Василь відчув, що потенційний піддослідний впіймався на гачок, тож вирішив «підсікти»:
— Будь яка подія прогнозується з ймовірністю дев’яносто дев’ять відсотків. Будь яка!
Богдан скептично хмикнув:
— Браво! А як не здійсниться, скажеш, що то саме той один відсоток. Тобі б справді на ворожку перекваліфікуватися. Скільки ти там в своїй закордонній конторі заробляєш?
Василь запропонував:
— Чим розпатякувати, нумо спробуємо! Чи слабо?
Отут у Богдана майнула якась думка. Сказав вже майже серйозно:
— А подія й правда будь-яка? Ну, там, не тільки вибори президента чи курс валют?
Через деякий Богдан сидів в квартирі Василя. Попередивши, що як той бодай одній душі прохопиться про ворожіння, йому не жити, Богдан нарешті видушив з себе запитання: чи буде він з дівчиною Мар’яною.
Далі була безліч питань. Безглуздих, як на погляд Богдана. Але Василь запевнив, що так треба, аби прогноз був найточнішим. Повносив їх, натиснув «Enter», і хлопці почали чекати. Тобто, Василь чекав, а Богдан повсякчас підстрибував, як на гарячому вугіллі.
І коли, нарешті, програма на весь екран вивела результат «Так» з ймовірністю дев’яносто сім відсотків, Богдан не спромігся сам той напис прочитати.