Під’їхав автобус. Дід ще раз обійняв дочку й повторив наостанок:
— Дослухайся свого серця.
5
Наближалася пора літніх канікул. Тож у Мар’яни видавалася чималенька відпустка.
Цього разу подружжя відпочинок не обговорювала, а Мар’яна сповістила Гектора як про вирішене питання:
— Я йду в похід в гори, в Карпати.
Гектор отетеріло втупився в дружину. Потім дещо роздратовано сказав:
— Я не питаю, чи можна тебе відмовити. Здогадуюсь, що ні. Але чи не треба було з чоловіком порадитися, наприклад? Та й родині, де ти живеш, не зайве знати, куди ти поділася! Що ти там загубила, в тих горах?
Мар’яна затрималася з відповіддю. То як завжди. Потому твердо проказала:
— Ти правий, загубила. Загубила саму себе. Вже більш ніж два роки я живу не своїм життям, граю не свою роль. То ж я будь що піду, аби віднайти саму себе. А потім повернемося до розмови про родину.
Єва, як узнала про «витівку» Мар’яни, аж ніяк не засмутилася, а вирішила з цього скористатися «на користь сина». Про людське око вона навіть підтримала Мар’яну. Мовляв, їй корисно буде хоч ненадовго змінити клімат, бо виглядає трохи бліденькою.
А сама тим часом зателефонувала Богданові, начебто аби попросити туристичне знаряддя.
Єва була неабияким психологом: Богдан не тільки знайшов все потрібне, а й найближчим часом вже перестрів Мар’яну на вулиці й удавано байдуже сказав:
— Мені тут виокремилися кілька вільних днів. То я б теж охоче полазив по горах. Не візьмеш в свій гурт? Я досвідчений турист! Заразом і тобі допоможу, як буде необхідність.
Мар’яна не підтримала жартівливий тон Богдана. А сказала, напроти, дуже серйозно:
— Ні, Богдане, не хитруй. Ти зі мною не підеш. Мені треба побути наодинці. Я йду не відпочивати, а розібратися зі своїми ж почуттями. Після гір я або залишусь і припиню опиратися родині, що мене прийняла, або поїду від них назавжди.
Богдан спитав настирливо:
— А мені? Можна мені поїхати з тобою?
Мар’яна хитнула головою:
— Не заважай мені прийняти рішення, прошу! Не треба мене квапити.
Єва ж розгорнула іншу операцію щодо Гектора і Лєри.
Якось на роботі вона запросила її до свого кабінету і збуджено повела:
— Все! Схоже, вони остаточно горщики побили! Невістка збирається йти в гори, одна! То не втрачай свій шанс!
Лєра раптом розплакалася:
— Ну скажіть, чим я йому була не пара?
Єва втерла Лєрі сльози медичною серветкою, сказала значуще:
— Так, а тепер витри сльози і побалакаємо як жінка з жінкою. Ти з моїм бовдуром ще хочеш побратися?
— Звісно, хочу! Я ж його кохаю до нестями!
— То ж застосуємо старі жіночі хитрощі: скажеш йому, що ти вагітна.
— Та ми ж…
— Ото тільки не треба запевняти мене, що нічого не було. Було?
— Та всього раз.
— То й добре. Поки його принцеси не буде, зваб його ще раз. В тебе на це два тижні. А решту я беру на себе.
— А як не… — пробелькотіла Лєра.
— А як дитина не зав’яжеться, в мене є його біологічний матеріал. Все зробимо й без нього.
— А як йому шкода буде дружини?
— Та вона сама не залишиться! У неї є черговий лицар, Богдан. І що він в тій Мар’яні знайшов? Худюща, пласка! А він непоганий же хлопець! І закохався в одружену! Уже всім помітно, крім чоловіка! Ну то нам це тільки наруч! Тим гірше буде образа, тим легше його буде втішити.
— А якщо Гектор відмовиться одружуватися?
— Від дитини не відмовиться. Одружитесь, а там покохає.
Але в останній день всі їхні плани було поламано: Гектор вирішив йти разом з дружиною.
В день від’їзду прийшов Богдан. Запропонував Мар’яні допомогти з речами.
Мар’яна злегка посміхнулася:
— Та мені є кому допомогти! З нами вирішив йти Гектор.
Богдан не зміг придушити розчарування:
— Хто?! Отой тюхтій лізтиме в гори? Та тобі його самого доведеться нести на собі!
— У горах всяке буває. Там один другого не кидають.
Гектор, що не знав про розмову дружини з Богданом, щиро запропонував:
— Може, й ти з нами підеш в гори? Мар’яна запевняє, що воно того варте.
Богдан похмуро відповів:
— Ні. Щось мені не кортить.
Гектор не наполягав:
— Як знаєш. Заздритимеш, як ми повернемося з купою вражень.
Подружжя мало доїхати до Івано-Франківська, а вже звідтіля починався саме похід.
Гектор збирався нашвидкуруч, тож в нього були не всі речі, що рекомендували для походу. Та він і не дуже переймався. Літо, спека, а в списку речей зимові чоботи, балаклава, шалик. Ото чи треба зайве тягти!