-- Утренний раскоп отменяется. Посмотрим, что будет с погодой после обеда.
-- А ветерани не казали, о котрій приїдуть?
-- Сомневаюсь, что они вообще приедут по такой погоде...
Погода після обіду не покращилась, а навіть навпаки - погіршилась. З неба лило як з відра. Всі дружньо сиділи в столовій і грали то в мафію, то в контакт, то ще в щось. День пішов коту під хвіст. Ветерани теж "злякавшись" дощу, вирішили, що робити тут нема чого (а так воно на справді і було) і тому не приїхали.
Ніч пройшла без романтичних інцидентів, а вранці я поїхав додому. Западло ситуації складалось в тому, що погода почала покращуватись. Бісів дощ, ти вирішив познущатись наді мною? Квиток на завтра до Києва лежав в мене дома, а поміняти його не вдалося б, бо студенти з усього Півдня повертались назад до Києва після літніх канікул. Попит на квитки був такий великий, що їх слід було брати на місяць вперед.
Час тікав, а в мене на "балансі" все ще була Катя. Ідея і привіт гулянки прийшла доволі швидко: проводи Кота до Києва. Тепер справа за малим: обдзвонити всіх претендентів на звання "заміна Кота" і запросити на квартирник. Ну і не забути саму Катю. Сказано - зроблено. О п'ятій годині в мене дома вже сиділа купа нефорів, яких я зібрав в одній кімнаті і оголосив ще одну для них невідому річ:
-- Хлопці, дякую, звичайно, що прийшли мене проводити. Але я зібрав вас тут ще з однієї причини...
-- Понятное дело "еще по одной причине" - набухаться!!! - перебив мене Урал.
-- Урал, алкотрешем страждай десь в іншому місці. Повернусь до попередньої теми. Дехто з вас чув, дехто знає, що в мене в Зп є, так би мовити, коханка. Так от. Я вирішив, що відносини з нею мають для мене не правильний ідеологічний характер і тому треба з нею розійтись. Але розійтись так, щоб вона переключилась з мене на когось з вас. Тож, я офіційно дозволяю до неї загравати. Я це буду сприймати не як образу і наїзд на мою зону впливу, а як на допомогу. Дякую за увагу. Ще одне, Сокола прошу не турбуватись.
-- Я и так беспокоюсь. Но чисто из любопытства: почему?
-- По-перше, ти з зі своєю попередньою не розійшовся, а, по-друге, я хотів би, щоб в неї хтось був більш-менш постійний, а не такий як ти - пограється і кине.
-- Я не играюсь, я ищу.
-- Та один біс, як ти це називаєш. Головне, чим це є насправді.
-- А ты с Катей не игрался?
-- Каюсь, батюшка, грішний.
-- А на меня еще бочку катишь.
Ми з Соколом вийшли на кухню приготувати собі пару бутербродів.
-- Тобі, до речі, Лисиця передавала вітання.
-- А где ты ее видел?
-- В археології. А що?
-- Да ни чего хорошего. Как она там?
-- Нудьгує, блядує.
-- В смысле "блядует"?
-- В прямому. Там в таборі сама малеча. І тут я приїхав. Бідна дівчинка не витрималась і намагалась мене звабити.
-- И ты повелся?
-- Сокіл, ти думаєш, коли говориш? Я тут Катю намагаюсь сплавити, бо не гарно це зраджувати, а тут поїхав в археологію і переспав з першою ліпшою?
-- А она тебе про нас с ней ни чего не говорила?
-- Казала, що ти до неї залицявся, але потім чомусь затих.
-- Ржунимагу. Кот, ты мне сделал самую большую услугу в моей жизни!
-- Я чогось не доганяю.
-- Лисица и была той, которую я ни как не мог бросить!
-- Бля! Я тільки но підставив Лисицю.
-- Сама виновата, - радість Сокола просто таки переповнювала, - Не ссы, я тебя не сдам. Ай да Кот, ай да сукин сын! Так и знал, что без тебя я ситуацию эту не разрулю.
Поміж тим, вечірка починалась сама собою. Хлопці поприносили з собою гітари і без особливих запрошень почали грати щось з відомого всім репертуару. Спочатку грали по черзі, з часом почали намагатись грати в дві гітари. Це придавало особливої мелодійності пісні, та й дійству загалом.
На кухні лежали ковбаси з нарізаним хлібом і всякий бажаючий йшов на кухню і сам готував собі бутерброд. Неформали народ не гордий, щоб розслабитись і гарно провести час вистачить приємної компанії, гітари і чогось випити.
Десь о сьомій прийшла Катя. Її сильно здивувало, навіть трохи злякало те, що вона була єдиною дівчиною.
-- Ти хотіла дізнатись чи всі неформали такі як я чи ні. От і дізнаєшся, - жартуючи заспокоював я її.
Я провів її до єдиної кімнати в квартирі і представив її перед товариством.
-- Називати їх я не бачу резону: одразу не запам'ятаєш. Краще окремо на протязі вечора познайомишся особисто з кожним.