І як після цього не закричати: "Як тебе любити моє Запоріжжя?!" Чомусь я спромігся його полюбити.
От, Сокіл, урод пернатий, не знайшов кращого місця для зустріч - на зупинці. Тут стоїть кодло молодчиків гопівської зовнішності і хижо на мене дивляться. Мало того, що знайшов "вдале" місце, так і, падла, запізнюється. Ще пару хвилин і буде бійка. Ну все, Сокіл, якщо виживу - ти наступний в моєму списку живих мерців. Не встиг я додумати остаточно цю думку, як мене злегка похлопали заду по плечу. Я вже стиснув кулак і був готовий бити з усіє сили, але спершу повернув голову, щоб краще навести кулак на ціль. І добре, що повернув голову, бо заду стояв Сокіл з Ельфом.
-- І де вас чорти носили? - запитав я у Сокола.
-- Да вот, я шел к тебе и Эльфа встретил. Слово за слово, как то не заметили, как время прошло. Все уговаривал его с нами пойти.
-- Гаразд, швидко йдемо звідси. Бо оно, контингент тут мною цікавиться, - і показав в сторону гопівського виду типів, що одночасно зацікавлено і агресивно на мене споглядали.
Хлопці не перепитували і ми швиденько пішли до Bill'и.
-- Кот, а что брать будем? - зацікавився Сокіл.
-- Що захочеш, те й візьмеш.
-- А ты угощаешь? - єхидно зацікавився Ельф.
-- Я вам не син Рокфеллера. Кожен платить сам за себе, - з грубим тоном в голосі відповів я.
-- Чего ты так злишся? Я пошутил.
В магазині ми "затарились" не сильно. Я взяв великий пакетик солоного арахісу і літр солодкої води, а хлопці по півлітра пива. Хлопці ще думали чи не взяти їм так само як і я солодку воду замість пива? Сьогодні була п'ятниця. А головне, що мав знати кожен "світський" запорізький неформал - це те, що по п'ятницях було Підвіконня. Це були щотижневі збори неформалів Запоріжжя. Починалось все як збори рольовиків, але з часом перетворилось на всезагальні збори неформалів. А назву таку ці збори отримали, бо починали збиратись на підвіконнях в під'їздах. Місце зборів постійно переносили з місця на місце. Але не від гарного життя, а тому що постійно знаходились такі, що не давали спокійно посидіти раз на тиждень. Останнє місце знаходилось біля пам'ятника Хмельницькому або як його в нас називали "Хмільного козака", бо щодня в нього в руці була нова пляшка пива.
Пити перед Підвіконням ніхто сильно не ризикував, бо був ризик з нього не піти. Кількість алкоголю там була така, що піти "косими" могли майже всім составом. Але сильно напивались лише деякі, ніхто цього не любив, але завжди їм наливали. І не тому що їх боялись, а тому що не прийнято було відмовляти в подібному проханні. Так от, Ельф і Сокіл знали, що їх чекає сьогодні вечорі і не ризикували пити більше.
З магазину ми не поспішаючи пішли пішки в сторону зборів Підвіконня. Ми мали прийти саме під його початок.
-- Ну що, Сокіл, як там твоя Оля? - зацікавився я, та й підкинув хоч якусь тему для розмови у дорозі.
-- Не спрашивай.
-- Що таке, все так складно?
-- Так себе. Нашла себе парня из Львова и хочет туда уехать к нему жить.
-- Сокол, я все таки не понимаю, какое твое свинячье дело с кем встречается твоя Оля? Вы ж год уже как разошлись. Почему ты ее контролируешь и лезешь в ее личную жизнь? - перебив Ельф.
-- Ну, понимаешь, она была капитальным этапом моей жизни...
-- Ну и что?! Какое ты имеешь право говорить ей, с кем встречаться, а с кем нет? Я еще понимаю, когда ты забраковал первого своего "наследника", поту что он был реально отморозком. Я ей сам тогда по-дружески советовал слать его на... Но следующие были более-менее нормальными.
-- Ну не могу я отдать ее первому встречному, так еще и не из нашего города.
-- Ти егоїст, Сокіл, і цим все сказано, - підтримав я Ельфа.
-- Кот, чья бы корова мычала...
-- А что такое? - заблискуючи очима спитав Ельф.
-- Так у него две девушки, - пояснив Сокіл, - И он меня еще и эгоистом будет называть.
-- Ну, по-перше, в мене одна дівчина. Просто друга в мене теж закохана, і я цим час від часу користуюсь. А, по-друге, на те я й Кіт, щоб бути егоїстом. І факту цього, по між іншим, не приховую.
-- А от Оли своей скрываешь? - зацікавився Сокіл.
-- Що від Олі? Вона знає, що є собі така Катя, яка на мене слину пускає. А те, що я з нею час від часу сплю, це їй знати не обов'язково.