Піднімаюсь по сходах. І знову кров і побиття. Перша група тут пронеслась як торнадо. Так само швидко і з таким ж наслідками для тих, хто опинився поруч. По коридору лежать з десяток чоловік, яких добивають ногами якісь скіни. Схоже, що вони відстали від своїх і вирішили навести тут остаточний марафет. Біс з цим всім! Бігу далі, забігаю в першу ліпшу кімнату і бачу, що тут явно мої попрацювали: все перевернуто до гори ногами. Шафи лежать на підлозі, з ліжок зірвані матраци, посуд побито. Тут мені робити нічого. Слід бігти далі. Наступна кімната теж не сильно відрізняється від попередньої. Вся відмінність в тому, що в центрі кімнати лежить чоловік в калюжі власної крові. Сподіваюсь, вони ні кого ще не вбили. Погром це одне, а вбивство - це зовсім інше. Хоча... За те, що вони робили, вони це заслужили.
Цей поверх закінчать і без мене. Слід підійматись на останній поверх. В мене підозра, що наркотики мають бути там. Розвертаюсь назад і бігу по сходах ще вище. На площадці звертаю увагу, що сходи йдуть ще вище - на горище. Точно, горище - це чудова схованка.
-- Опричники! Допоможіть винести двері на горище! - кричу кудись до натовпу.
Пара хлопців розвертається і біжать мені на допомогу. Ми швиденько вибиваємо двері і влітаємо на горище. Як я і думав! Тут стоять десять мішків з якоюсь травою.
-- Маріхуана! - кричить один з моїх "помічників".
-- Хватанули і починаємо це виносити на перший поверх.
Кожен з нас бере по мішку і тягне це вниз. Коли проходив мимо третього поверху, почув дзвін скла. Звук був такий, ніби били колби. Значить вони і "колеса" виробляли. Наводка була правдива.
Спускаюсь вниз, на перший поверх, іду по коридору до виходу і помічаю, що ще пару мішків вже лежать там. Не в одного мене улов.
Кинувши мішок до купи розвертаюсь, щоб повернутись назад і принести інші мішки, які знайшов на горищі. І тут я чую жіночий крик. Крик наближається. Але це крик людини яку мучать, а не яка перелякано кудись тікає. Через пару секунд по сходах спускається скінхед, який тягне за волосся якусь дівчину, до того ж не циганку. Кидаюсь до нього.
-- Облиш її. Ми жінок не чіпаємо!
-- Кто это "мы"?
-- Праві.
-- Она снюхалась с черными. Это предательство, а предатель хуже врага!
В цей момент він отримав удар ногою в спину. Це був Німий власною персоною.
-- Жінок не чіпаємо, якщо не втручається в справи! Тобі все ясно?! - прокричав він.
Хапаю дівчину за руку і тягну її до виходу. Відпустивши її біля купи мішків, кричу їй:
-- Якщо не хочеш проблем - сиди тихо!
Розвертаюсь, щоб таки піти за новою партією мішків з "отрутою" і в цей момент отримую удар по голові. Хтось залишив біту поруч з купою, а ця курва вирішила цим скористатись. Удар був точним і прийшовся мені точно по потилиці. Сили вона приклала досить, щоб мене "відрубити" на декілька годин.
Це все пронеслось перед очима як в поганому фільмі. Я раптом згадав це все. Мені не було чим пишатись, але й не було відчуття сорому за скоєне. Я вчинив так, бо вважав так за потрібне.
-- Ау, Кіт. Що з тобою? Добряче тебе саданули. Це яке по рахунку життя пішло? - махаючи рукою перед обличчям питався Сірий.
-- Мінус третє, - з незадоволенням в голосі відповів я.
-- Так чого ще досі живий?
-- А біс його знає. Через те, що я не прийшов на побачення з Олею воно буде останнім.
-- Ой, я тебе благаю. Тебе не було скільки? Три місяці. Якось то вона жила без тебе і не жалілась на життя. День ще якось переживе.
-- Я за цей час не намічав зустріч, на яку не приходив.
-- Не слід так згущати фарби.
-- А як я додому потрапив?
-- Тебе Соло з якимось чуваком принесли.
Від слів Сірого я ледь повітрям не поперхнувся.
-- Зачекай. Я чув, що Соло в мєнтуру забрали. Як він міг мене принести?
-- Елементарно. Спочатку приніс, а потім пішов з тим же чуваком виламувати двері в будинку на Бессарабці. Ну їх там і взяли за порчу муніципального майна.
-- А хлопця того часом не Дев'яткою кличуть?
-- А ти звідки знаєш? - спитав Сірий. На цей раз я його здивував.
-- Та ми з ним в потязі познайомились і вирішили цей будинок відкрити. А на правого він не дуже був схожий.
-- Соло теж не сильно на правого походить, але ви з ним обидва чоботи пара в цьому плані.
-- А вестибулярний апарат в мене щось глючить...
-- А тебе часом не тоншить?
-- Та є трохи.
-- Як лікар тобі кажу - в тебе струс мозку.
-- По-перше, ти ветеринар, а по-друге, був б мозок, був би струс, а так...