З тобою було легше. З тобою і поговорити можна і сходити кудись. З ним же поговорити нормально не виходить. Дивно, у вас майже ті самі захоплення, але ви по-різному про них розповідаєте. Від твоїх розповідей віяло романтикою, пригодами і веселощами, а як Рому послухаєш - якісь сурові будні та алкотреш."
Ще одна нещасна. План по заміні мене коханого провалився. Катя думала, що знайшла собі Кота N2, а натрапила на Урала. Він був не краще і не гірше за мене. Він був іншим. І в цьому його проблема. Від нього очікували одного, а він видав інше. Впевнений, якщо йому не показати на його проблему, Урал втратить Катю буквально через тиждень. А мені цього не треба. Чи треба? Якщо так, то нащо я тоді їх звів? На той момент ситуація в моєму житті була іншою: я вважав, що в мене є Оля і що більше мені ніхто не потрібний.
Ні, не треба! Катерина, по-перше, в Запоріжжі, а по-друге, все одно не з тих дівчат, з якими я міг би планувати майбутнє життя. А таких, щоб розважитись на нічку іншу, а може й довше і в Києві вистачає. Треба зв'язатись з Уралом і показати йому на всі його помилки інакше Каті пряма дорога до Сокола. Він сам її "схопить".
Через годину я вийшов на кухню. Кухня в нашій квартирі, як і кухня в будь-якій іншій комуналці - місце особливе і священне. Тут зустрічаються усі мешканці квартири спеціально для чогось або просто випадково. На кухні сиділи Соло з Філософом і про щось бубніли. Побачивши моє тіло, що ожило, вони замовкли і звернули всю увагу на мене.
-- Ви ще встаньте, щоб зі мною привітатись як підлеглі з керівником. Чого замовчали? Ви ж про щось говорили.
-- Схоже, він ожив остаточно, - звертаючись до Філософа видав Соло.
-- Будешь грубить - убью, - вже до мене звернувся Філософ.
-- Я навіть пручатись не буду.
-- Годі! Розбіглись по кутах, - встряв Соло.
-- І про що ви таки розмовляли?
-- Соло вспоминал про антиемовскую акцию.
-- О, цікаво. І що за акція була?
-- Гаразд, для тих, хто недавно до нас приєднався - починаю все спочатку. В липні організували на острові Дружби народів емо-фест.
-- Стоп машина. На тому острові, де скіни тусують? - перебив я.
-- Він рідненький. Ну вирішив я, що не може такий фест пройти без антіемовської акції. Так от, приїжджаю я на острів, іду і ні кого, тільки чути як десь музика грає цих недоношених. Іду і думаю: "Якщо не знайду антіемо, піду після концерту доєбусь до купки емошних і буду їх відривати". Не встиг додумати, як до мене підходить чувак і питає:
"Ти на емо-фест?".
"Да": кажу.
"Ти емо?"
"Ти подумав, що тільки що сказав? Який з мене емо?"
"Значить антіемо, тобі до нас".
Заводить мене в кущі, а там вже гурба чоловік з двадцять сидить.
-- Ну двадцять чоловік для махачу на фесті малувато буде, навіть проти емо, - знову перебив я.
-- Ти слухай далі. Я задав теж саме питання тому хлопцю. А він каже, що таких ще купок по всьому острову розкидано, щоб цих кадрів не спугнути. Загалом нас назбиралось з сотню. Сидимо, чекаємо. Тут дзвонять, кажуть фест скінчився, емошні валять на вихід. Ну ми давай збиратись на виліт. Зустрічаємо їх на Т-образному перехресті. При чому ми йдемо з однієї сторони, нам на зустріч виходять скіни, а посередині мають вийти емо. Тут ні з того ні з сього, скіни з арматурою в руках кидаються на нас.
-- Это уже не скины, это - боны.
-- Не суть. Емо з криками "Ура, скіни за нас!" влізають прямо поміж нас і скінів.
-- Бонів.
-- Гаразд. Між нами і бонами. Ну бонам то паралельного кого мочити. Як результат - емо утворили буфер між нами і бонами. Ну ми їх з двох сторін відпресували, а коли відстань між нами і бонами перестала бути безпечною для нас, хтось крикнув "Відступаємо!". Всі ж давай тікати. Біжимо, значить, і чую заду тупіт ніг. Всі думали, що то скіни.
-- БОНИ! - одночасно крикнули ми з Філософом.
-- Не важливо. Коротше, повертаю я голову, а за нами емо біжать. Чоловік десять. А нас п'ятеро. Ну я закричав, що заду емо, а не бони. Хлопці зупинились, оточили їх і отоварили ми їх по-повній.
-- Добряче погуляли, - заздрячи прокоментував я.
-- Це ще не все. Акція була в п'ятницю. Ну з хлопцями рознайомились. Вирішили наступного дня зустрітись. Стоїмо, чекаємо на останнього. Тут прибігає весь задиханий. Ну ми його питаємо: "Що трапилось?". Каже, мол, зустрів ту купку емо, яких ми вчора мочили, вони його впізнали і побігли за ним мстити.
-- Представляю я эту картину: бьют и плачут, бьют и плачут.
-- От зараз я думаю, що краще б вони його тоді наздогнали.
-- Не понял.