-- Це був Ланселот.
-- Ну і? І хто це такий? - не зрозумів натяку я.
-- Хто йому скаже?
-- Ты начал - ты и заканчивай.
-- Гаразд, Ланселот - новий хлопець Сови. Це я їх познайомив того ж дня.
-- Просто супер! Мій друг звів мою дівчину з вилупком, який її відбив в мене.
-- Ну офіційно на цей період ви розійшлись...
-- Хто тобі таке сказав? - я в цей момент ледь зі стільця не злетів.
-- Оля.
-- Цікаві новини ви мені сьогодні приготували.
-- Кот, скажи еще, что ты Оле в своем Запорожье не изменял. Только давай честно, все равно это уже не играет большой роли.
-- Так, була в мене там одна коханка. Але я її се одно сприймав як тимчасову заміну Олі. І вона про це знала. А Сова для мене завжди була номером один.
-- А тепер стане номером нуль, - за цей невдалий жарт ми з Філософом незадоволено подивились на Соло, - Гаразд, жарт не вийшов. А Ланселот не винний, він не знав про тебе, Оля сказала, що вона вільна. Він Кодексу не порушував. В противному випадку, я б його сам прибив би.
Почався період мовчання. Нам не було про що говорити, але й розходитись не було бажання. Ми просто сиділи, пили чай і мовчали. Кожен мовчав про щось своє. Так трапилось, що ситуація яка зачіпала кожного з нас. Мене, бо я залишився без дівчини; Соло, бо частково доклав до цього руку; Філософа, бо він завжди намагався знати корінь будь-яких подій. В нього була якась власна теорія світогляду, яку він намагався на нас довести. Тому він цікавився всіма подіями, які відбувались з мешканцями нашої квартири. Коли ж його прохали пояснити його теорію нам, його друзям та, по суті, піддослідним мишам, він відповідав, що це важко пояснити, що для цього треба як мінімум відучитись три роки на філософа.
- А почему ты решил, что ты ее любил?
- Як це чому?
- Мы не всегда любим. Психологи утверждают, что за жизнь мы любим максимум два-три раза. Все остальное - это эротическое увлечение. Тебе нравится особь, ты хочешь с ней совокупиться, возможно, завести потомство. Но разве это и есть любовь?
- А що тоді є кохання?
- Не знаю.
- І хто з нас філософ?
- Философия не занимается проблемами любви, эта наука более широкого плана.
- Але якщо припустити, що сліпе, біологічне бажання бути разом Олею не є кохання, то значить, що якщо я знаю за що і чому я її кохаю, - від слова "кохаю" Філософ набрав повні груди повітря і хотів мене виправити, але я вчасно це помітив і вирішив виправитись самостійно, - ні, подобається, то значить це і є кохання. А за що я кохаю Олю я знаю.
- Знаешь, Владимир Высоцкий когда то сказал: "Если ты знаешь за что ты любишь этого человека, то это не любовь, а хорошие отношения".
- Куди не кинь - усюди клин. І що ти мені пропонуєш робити?
- Жити, - відповів Соло.
- Легко сказати.
Я підвівся і пішов до себе. Сидіти вдома не було бажання, а за вікном йшов легенький дощ - моя сама улюблена погода. Взувши гади, накинувши балахон і косуху, вийшов на вулицю і пішов бродити вулицями нерідного, але мого міста.
Повільно, не поспішаючи йшов містом. Одягнутий в усе чорне з обличчям без жодної емоції, човгав по вулицях як тінь. Мені було се одно на оточуючих, як вони на мене реагували. Я навіть не зупинявся, переходячи дорогу, щоб подивитись, а чи нема машини. Якби мене збили, я б закричав не від болю, а від того, що залишився живий.
В голову настирно лізла та коротка розмова з Олею "Совою" на Контрактовій. Я перебирав можливі варіанти дій та можливі наслідки цих дій. Чому, чому я перебираю їх зараз, а не спробував реалізувати хоча б один з них тоді?
Так, майже блукаючи на протязі декількох годин, дійшов до якогось клубу. Я не збирався туди заходити, просто йшов мимо. Але троє клаберів, що стояли і палили біля виходу вирішили плоско пожартувати з мене.
-- О, смерть пошла.
-- Где твоя коса, урод?
Я повернувся до нього і спокійним голосом відповів:
- З тобою я і так справлюсь.
Маючи кількісну перевагу, вони вважали, що можуть знущатись з мене і не боятись отримати відсіч. Моя ж відповідь для одного з них видалась образливою:
- Ты хочешь проверить? Я сейчас тебя хоть с косой, хоть без нее так уделаю, сатанист!
- Андрей, оставь его в покое, - раптово схаменула його дівчина, яка стояла з ними поруч і взяла його за руку.
- Молчи Оксана, иначе и тебе перепадет! - він вирвався і вже сам схопив дівчину за руку, сильно стиснувши її.
- Пусти, дурак, мне больно!
- Люб'язний ти з дівчатами. Пусти її, - все з таким же абсолютно спокійним голосом розмовляв я.