-- Лучше промолчать, чем соврать, - іронічно процитував мене ж Ельф. Ми гучно засміялись, - Кот, так твоя Оля не ревнует тебя? Ты ж, красавец, уедешь на все лето в Зп, и хрен тебя знает, с кем ты тут спишь?
-- Ні, не ревнує.
-- А может, ты просто этого не замечаешь?
-- Повір, як би їй щось не сподобалось, я б про це знав. Вона б насупилась і не виходила на контакт.
-- И все?! Никаких истерик, битья посуды? - не вірив Сокіл.
-- А нащо воно їй?
-- Ну ты и жук, таких девах отхватил. За что они тебя только любят?
-- Я не жук, а Кіт, - пожартував я, - А люблять кожна за своє. Але обидві поважають мене як особистість.
-- Я смотрю, ты себя любишь больше, чем они обе вместе взятые.
-- Ти думав мене просто так Котом назвали? Я повна копія цієї тварини.
Соколу не було що відповісти, тож певний період ми пройшли мовчки. Коли ж ми проходили мимо бульвару Шевченка, Сокіл звернув увагу на так звану "золоту" молодь. Неформали завжди були в контр позиції до подібного народу. Агресії до них ми не проявляли, але й симпатії з нашої сторони вони могли не чекати.
-- Позеры мажорные, - пробурчав Сокіл.
-- Приезжают сюда панты погонять, хотя сами по себе никто и ничто, - прокоментував Ельф.
-- Я от одного хлопці не розумію: що серед них роблять емо? Ці ображені розумом, зазвичай, серед собі подібних тусують.
-- Кот, ты ж сам говоришь, что емо - чистокровные позеры, а БШ (бульвар Шевченка в народі) - место сбора позеров, какими б они не были, - відповів на моє питання Сокіл. В цей момент в нього задзвонив мобільний, Сокіл відповів, - Да, он здесь. А что такое? Смешно. Ну мы уже идем, так что встречайте. Кот, - звернувся до мене Сокіл, поклавши слухавку, - тут звонил Дух с "Падока" (скорочена назва "Підвіконня"). Говорит, рассказал про тебя какому то панку новенькому, а тот не поверил, говорит, не может существовать панка, который не курит и не пьет, родился в Зп и при этом разговаривает на украинском. Короче, ты не существуешь.
-- Так ходімо швидше, покажемо йому привида.
Хвилин за п'ятнадцять ми вже були на підході до Підвіконня. Не дивлячись на те, що народ мав тільки починати збиратись, людей там було вже вдосталь. Там були раді бачити кожного, хто був неформалом або бажав ним стати. Було досить прийти, потиснути руку оточуючим, назвати прізвисько або власне ім'я (в такому випадку прізвисько ти отримуєш з часом) і все, ти член неформальської родини. Особливістю запорізької сходки неформалів було ще й те, що з панками, готами і металістами тусили ще й скінхеди.
Самі низькі бажання організму тут не звикли стримувати, тому у разі "поклику природи", бігли до парку, на краю якого сиділи, якщо ж було бажання палити, то палили не звертаючи уваги на оточуючих. Мені завжди було цікаво, чого більше на Підвіконні: тютюну чи алкоголю? Підчас наших "посиденьок" над Підвіконням тримався стабільний тютюновий смок, а після "посиденьок" кількість порожньої тари вражала. Персонально в мене від тютюнового диму гуділо в голові, та й запах його не приводив мене в захоплення, тож я намагався триматись з надвітряної сторони до цього "палячого кудла".
Ми ще не встигли підійти до Підвіконня, як нас помітили. До мене підбіг Дух і схопив за руку, як беруть когось щоб відвести в сторону.
-- Привет. Я ему пытался доказать, что он не панк, а обрыган, но он говорит, что все панки по определению обрыганы. Ну, я и решил тебя ему показать.
Піонерський табір
"Блюститель чистоты
Панк-роковских рядов
Слишком мало рока
И слишком много слов.
Ты промываешь мозг
Покруче Эм-Ти-Ви
Я манал тебя
И таких как ты"
Тараканы!
Дух підвів мене до якогось хлопчиська, якому було років 15-16. Це тіло ледь стояло на ногах (коли встиг напитись, біс його знає), в гадах, в джинсах з замотаними штанінами і роздертими колінами, в чорній футболці з написом "Punks not dead" і ірокезом на голові. Коротше кажучи, типовий панк-піонер, який ні чого не тямить в ідеї, а живе за штампами.
Я ніколи не розумів в піонерах однієї речі: чого вони думають, що всі неформали палять як паротяги і бухають як чоботарі? Це ж далеко не самі популярні штампи, які про нас ходять, але якогось біса піонери використовую в першу чергу саме їх. От не бачу сенсу, хоч ви мене ріжте!