Ми пройшли до моєї кімнати і я запропонував Оксані сісти на ліжко.
-- Каву або чай будеш?
-- А есть что-то покрепче?
-- У-у-у... З цим в мене важко. Я спитаюсь у своїх.
Вийшовши до коридору, побіг на кухню. На нашому квартирному "форумі" ні кого не було. Побіг далі по коридору до кімнати Соло. Він завжди мені допомагав.
-- Тук-тук. Можна?
-- Будь ласка. Повернувся вже. Як погуляв?
-- Нормально, - сказав я, потираючи кулаки, які ще трохи боліли після бійки, - В тебе щось з алкоголю є?
-- От тобі раз. Тобі нащо, ти ж не п'єш?
-- А ти як думаєш нащо? В тебе є щось чи ні?
-- Є "каніна", невідкрита, є ще "водяра", але відкрита. "Закусь" треба?
-- Давай коньяк. Дякую за допомогу.
-- Обережніше з дозами. Якщо сильно її споїш - секс тобі не світить. П'яна дівчина хоч і легка здобич, але важка ноша.
-- Я її не збираюсь споювати. Ми лише трохи посидимо і я відправлю її додому.
-- Ідіот! А я сподівався, що тебе нарешті відпустило після Сови. Пішов собі, набив пару пик, зняв якусь дівчину... Давай, швидше біжи до неї. І бажаю тобі дикого сексу всю ніч. І не смій морозитись.
-- Ну пару пик я таки набив, а дівчину...
-- Ти мені подробиці потім розповіси, а зараз марш до неї!
-- Та не кричи ти! Сам знаєш, як тут звук поширюється.
Я повернувся до своєї кімнати і застав Оксану, яка сиділа на ліжку, забравши ноги на нього.
- Коньяк будеш?
- Буду.
- В мене тут не ресторан, тому пити доведеться з чого бог послав, - і дістав стакан і чашку, - посидь ще трохи, я на кухню зганяю - "закусь" візьму.
Через пару хвилин на столику біля ліжка лежали порізана з учора ковбаса, порізаний лимон, чайник з окропом і цукорниця.
-- А зачем чайник и сахар?
-- Тобі - "коніна", мені - чай.
-- Ты пить не будешь?
-- Я не п'ю. Взагалі.
-- А как же глинтвейн?
-- А "глінт" був для зігріву після дощу. А пити заради того, щоб пити я не люблю.
-- А если девушка просит?
-- То хай п'є сама.
-- Ну ты и хам.
-- Десь це я вже чув і не раз.
-- Ладно, буду пить сама, - зітхаючи Оксана видала цю фразу з тоном абсолютної безнадійності.
Я налив їй трохи коньяку в стакан, а собі заварив чаю.
- За знайомство! - і ми вдарили чашками. Було видно, що коньяк Оксані не пішов, бо вона його випила як вино, а його так пити не можна, - Схоже, що коньяк тебе пити не вчили, - видав я, і забрав в неї чашку, доки вона не вронила її на підлогу.
- Да уж, не Хереси.
- А що? Закарпатський теж нормальний. Я ним всі "балячки" виводжу.
В цей момент в неї задзвонив мобільний:
- Алло... Нормально... С другом... Пусть идет на фиг... Папа, я больше не хочу его видеть!.. Вот с ним и разговаривай, а меня оставь в покое!.. Зачем?.. И не подумаю! - і кинула мобільний через всю кімнату, - Кот, а у тебя можно посидеть еще немного?
- Та скільки завгодно.
Ми ще трохи посиділи пивши кожен своє, але доволі скоро в двері постукали.
-- Кот, ивини, что в такой момент, но не мог бы выйти на секунду? - роздався голос Шрама з-за дверей.
Я вийшов в коридор. Поки я виходив, Шрам спробував піддивитись, що ж за дівчину я привів.
- Извини, что оторвал. Тут такое дело...
- Ну? Не тягни кота за органи.
- У тебя гандоны есть?
- Звідки? Я ж ними не користуюсь.
- Блин, во запара! Ладно, еще раз ивини, что оторвал.
- Та ні чого й не було.
Коли повернувся до своєї кімнати, я ледь повітрям не поперхнувся. Оксана лежала на моєму ліжку майже оголена. З одягу на ній залишились лише трусики.
-- Ти вирішила в мене переночувати? Про це ми якось не домовлялись, - з максимально рівно душним голосом спробував сказати я, але щось в інтонації мене підвело і це прозвучало доволі фальшиво.
-- Я тебе не нравлюсь?
-- Подобаєшся.
-- Тогда в чем проблема?
-- Рахуй, що в мені, - я сів на край ліжка, - Оксано, зрозумій, що ми з тобою абсолютно різні люди. Я взагалі, не розумію, що ти знайшла в мені. Я ж не мачо, до яких ти звикла. Як людину мене винести таким як ти важко. Повір мені на слово, я принесу тобі тільки нещастя, я не зможу зробити тебе щасливою. Ми з різних прошарків суспільства, і мій прошарок зневажає твій.
-- Ты, хочешь сказать, что ты меня призираешь?
-- Не особисто тебе. А загалом. Ти будеш намагатись повернутись назад, до того образу життя, яким ти живеш, а я ж добре почуваю себе тут, внизу, в темних глибинах. Ми як дельфін і русалка. Тож краще одягайся, і якщо хочеш переночувати в мене - будь ласка, але без інтиму.