- Спокойно, это их личное дело - пояснив їм Шрам.
- Знаєш, за що це було? - спитався я у Ланселота.
- За что?
- Бо трусам нема жалю і поваги! А особливо таким як ти!
- Это ты к чему клонишь?
- Ніби і сам не розумієш?
- И все таки интересно услышать.
- Не треба бути генієм, щоб зрозуміти, що ти втік, коли на вас напали, залишивши Сову там саму!
- Лож, чем ты можешь это доказать?!
- Досить подивитись на тебе і на неї. Ти, як чоловік мав пручатись до останнього, тоді б тобі було б зараз не легше від Олі. Але ти спокійно ходиш по вулицях, а вона досі в лікарні! Ти хоч бачив, зо з нею зробили ті покидьки?! Ти ходив до неї в лікарню подивитись на це?!
- Видел, я проведывал ее не раз.
- Ой как теперь мне хочеться проехаться по твоей наглой роже. Я спрашивал у Совы, приходил ли ты. И знаешь, что она мне ответила? - встряв у розмову Шрам.
- Она спала, когда я приходил.
- Коли я приходив, вона теж спала, але чомусь дочекався, коли вона прокинеться. Зізнайся, ти не можеш прийти до неї, бо не можеш подивитись їй у вічі за те, що тоді трапилось.
- С чего ты это взял?
- Да тому що ти - слимак безхребетний. Саме через таких, як ти, нас, неформалів, вважають слабаками і невдахами. Ходімо хлопці, мені гидко на нього дивитись і так само гидко ним спілкуватись.
Ми розвернулись і пішли в ту сторону, звідки прийшли. Ланселот щось намагався апелювати в слід, але ми його не слухали. За нами одразу пішли і два його друга. Вони явно зрозуміли, що їхній колишній друг не заслуговує на повагу.
- Не розумію чого ти з ним так лагідно? Я думав ти його там і закапаєш, - не розумів моєї доброти Сірий.
- Він єдиний, хто може впізнати тих мерзотників. Не турбувати ж мені Олю через це. Їй і без цього погано.
- Та мочили б всех без разбору. Как тебе на фиг разница? - так само не розумів моєї тактики Шрам.
- Велика, Шрам, велика різниця. Коли я буду знати, що тих покидьків замачили і закатали під асфальт - мені на душі стане легше, а коли їх всіх мочити без розбору - це просто загальне відчуття мачілова і чистки. А я хочу точно знати, що справжніх винуватців покарано.
Поки ми з хлопцями спускався по Узвозу назад до Контрактової площі, як нас помітили ті скінхеди, з якими я розмовляв раніше. До них вже приєднались інші скіни, які сильно відрізнялись від перших. Це були так звані 14/88. Самі ідейні і правильні скінхеди. Коли я їх побачив, то зрозумів, чому мене так часто плутають з ними - єдина наша відмінність, те що я був вдягнутий в косуху, а не в бомбер. Такі хлопці були дійсно справжніми синами нації, справжні арійці, без поганих звичок. Коротше, правильні з усіх сторін, от тільки строєм не ходять. Хоча... І таке буває.
-- Хлопці, підійдіть! Розмова є! - кричав до нас все той самий скін, що підходив до мене.
Ми подивились один на одного. На обличчях хлопців читалось здивування. Лише побачивши мій спокій і, навіть, контроль ситуації вони розслабились і пішли за мною в сторону скінхедів.
-- Зіг хайль. Що хотіли? - викинувши руку в римському салюті, мовив я.
-- Нам тут розповіли про твою проблему і про твої заслуги перед Батьківщиною... Та й з виду ти на партійного більше схожий, ніж на бійця. Це так? - озвався один з "правильних" скінхедів.
-- Не зовсім зрозумів питання. Якщо ти маєш на увазі чи я партійний, то ні - я одинак і до жодної з партій чи бойових груп не належу. Якщо ж стосовно моїх заслуг та проблем, то да - все правильно.
-- Нам сьогодні вже розповідали, що праві шукають гопів з такі ж злочини. Це ти їх підняв?
-- Я.
-- Схоже, що ти маєш великий вплив, якщо на твоє прохання почався такий кіпіш.
-- Впливу не маю, але маю великі заслуги і повагу. А цього досить, щоб підняти народ шукати тих мерзотників.
-- Ти часом не анархіст?
-- Ні, але я панк.
-- Шрам, по моему, ему можно и помочь, - озвався один з "молодих" скінів до того, з ким я розмовляв.
Ми з хлопцями переглянулись, на обличчі Сірого засіяла усмішка.
-- Я щось не знаю? - спитав з погрозою в голосі Шрам-скінхед.
-- Заспокойся, бачиш гота позаду мене. Його прізвисько теж Шрам. От і весь гумор.
Скінхед заспокоївся:
-- Ну що ж, якщо ми про щось почуємо - обов'язково тобі передамо. Ну і ясна річ, можеш розраховувати на наші кулаки.
От лицемір сраний! Він ні за що не буде битись, для цього такі як він відправляють на бійки всіляку "зелень", а самі тільки те і вміють, що красиві промови штовхати. Та й як мене задовбала ця класична фраза: "Якщо щось почуємо...". Від неї мені не холодно, не жарко.