-- Кот, я смотрю, ты не плохо в девушках разбираешься?
-- Я в людях добре розбираюсь не залежно від статі.
-- Ладно, мистер Скромность, нужен твой совет.
-- Ну ти кажи. А там подивимось.
-- У меня есть девушка...
-- Яка за цей місяць: друга чи третя?
-- Вторая, - дратівливо відповів Сокіл, - но она мне не нравится. Я не знаю, как с ней разойтись.
-- Сокіл, я чогось не доганяю. Ти їх пачками щомісяця міняєш, а від цієї не знаєш як відмазатись?
-- Да.
-- Бугага. А в чому причина?
-- У меня нету явной причины ее бросать.
-- А у інших були?
-- Да. Нужна мне хоть какая то отмазка.
-- Ну скажи їй в лоб: "Прошла любовь - завяли помидоры".
-- Вот ты сам так и говори.
-- Вже казав.
-- Та знаю. Ты ж у нас прямой как вода из-под крана.
-- А чого ти з нею зустрічатись почав? Що в ній тебе приваблювало?
-- Тело. И больше ни чего. Фейс и тот "не фонтан".
-- Мда. Ну дякую за відвертість. Суд прийме до уваги ваше щиросердечне зізнання.
-- Хватит издеваться! Лучше посоветуй что-то.
-- Я тобі вже сказав, що слід зробити. Приходиш і кажеш: "Люба, ти мене заїбала. Перспектива сексу з тобою більше мене не збуджує. Іди на...".
-- Ага, щасс! Меня за такие слова половина Подоконника уважать перестанет.
-- Так вона ще й з наших? Чувак, ти "жжешь не по-децки"!
-- Да, я тупанул! Что теперь?
-- Тоді міняємо тактику. Наша мета зробити так, щоб вона сама тебе кинула.
-- Та иди ты на хуй с такими советами! Один хуже другого. Я - Сокол, меня бросать нельзя.
-- А ти хотів і рибку з'їсти і на Харлей сісти? Так не буває.
-- Ладно, что-нибудь придумаю. А ты когда в Киев едешь?
-- Десь за тиждень. Я ще попередньо хочу на розкопки з'їздити на пару днів, ручкою їм зроблю і на чужину.
На найближчій зупинці ми попрощались. Я сів в маршрутку, а Сокіл пішов пішки, бо їхати дві зупинки - безглузде марнотратство.
Наступного дня я пішов до друга налаштовувати Windows на його комп'ютері. Мене все життя оточують якісь ламери. Саме кумедне, що серед знайомих рольовиків купа IT-шників, а серед страйкболістів - ламерів. І це при тому, що рольовими бились на мечах і луках, зброї середньовіччя, а страйкболісти воюють за допомогою кулеметів нашпигованих проводами. Парадокс.
На зворотній дорозі від друга я спокійно стояв на зупинці біля Вознесенського ринку, як до мене підійшов хтось заду. Я рефлекторно обернувся (бо не люблю не знати, хто в мене стоїть за спиною) і побачив Сергія-піонера з фінгалом під оком. Він не впізнав мене одразу, але зрозумів, що десь мене бачив.
-- Живий? - спитав з усмішкою я у нього.
-- Живой. А тебе какое дело?
-- Та просто дивуюсь. Іноді скіни повертаються по тих, кого встигли побити.
-- А ты вчера был на сходке?
-- Більше того, я навіть намагався тебе навчити деяким речам, а ти мене ображати почав.
-- А ты тот полускин?
-- Ні, я чистокровний панк, а за "скіна" отримаєш проміж очей наступного разу.
-- Но ты, как и скины лысый и такой же "правильный".
-- Моя зачіска тебе не стосується, а "правильний" я, бо відношусь до ідейників. Серед панків ідейників мало, але ми є. А стосовно правильності скінів... Ці хлопці тільки про себе чутки такі розпускають, а самі буянять поважче за будь-якого панка, навіть обригана.
-- Тогда за что они меня отметелили?
-- Бо ти двічі порушив правило - не стругай на асфальт.
-- Панки рыгали на правила.
-- І знову штамп. Ходімо звідси потихеньку, а по дорозі я тобі все поясню. Ти куди йшов?
-- Та просто тынялся по городу под пивом.
-- Реальний панк. А чого сам? Друзів не маєш?
-- А мне и самому хорошо.
-- З тебе вийде чудовий ідейник,.. якщо виживеш, - і ми рушили в сторону мого дому, - Зрозумій, Сірий, що навіть в анархічній державі є правила, закони, норми. І їх порушувати не можна, бо інакше тебе буде покарано. Рано чи пізно, але буде покарано. Питання в іншому. У панків одні принципи, у металістів інші. Вони різні, бо ідеї цих субкультур різні. Як тоді ми чудово співіснуємо? Бо є загальнонефорські норми. У кожної групи нефорів ці норми різні: в Києві одні, в Зп другі, у Львові треті... І якщо ти приходиш до певної групи неформалів, ти маєш дотримуватись їх правил, до якої б субкультури ти б не належав. Це зрозуміло?
-- Более-менее да. А что за "идейники" такие, новая субкультура?
-- Ні. Ідейник - це той, хто перестав жити за загальними штампами субкультури, а почав визначати, досліджувати ідеї як власної субкультури, так і ідеї неформальства як такого. Ну і, ясна річ, жити за цими ідеями. Ми висловлюємо ці ідеї, а народ сприймає їх або ні.