Антигерой нашого часу

  -- И многих ты уму-разуму учишь?

  -- Будь-кого, хто спитається. Вчора Дух хотів тебе обламати, за одно й, можливо, на шлях праведний вивести, тому він і показав тебе мені.

  -- Но я вроде бы не просил меня "лечить".

  -- Я перевіряв чи не втрачений ти для суспільства.

  -- И так? Потерян?

  -- Я не кажу нікому "діагноз", який я цій людині поставив.

  -- А такого плана вопрос можно? Какой из троих идей панков ты отвечаешь?

  -- Всім трьом. Інакше я не був би паком.

  -- Та не ври. Разве ты пофегист? Ты же сейчас рассказываешь мне, как стать настоящим панком, ты придерживаешься правил. Где твой пофигизм?

  -- Насправді, я не такий чистоплюйний, як можу здаватись. Я не б'юся в нервозних припадках, бо давно на все забив. Пофігізм - це не зневага до чогось, а небажання через щось хвилюватись. Пофігізм по-панківськи - це ще й відсутність черезмірної чистоплотності, але це не значить, що слід ходити як свиня і щоб люди чули про твоє наближення по запаху. Панку не треба ні з ким прирікатись і бризкати слиною, якщо від цього не залежить щось вкрай важливе для нього. На все інше ми тупо забиваємо. Десь поставив пляму, ні чого страшного, але при нагоді її слід відмити. Не слід все приймати в крайній мірі... Ледь не забув! Ще одна властивість панківського пофігізму - ми не користуємось косметикою і не вживаємо пігулок. Наприклад, миємо руки тільки водою, без мила; використовуємо при лікуванні тільки натуральні продукти - чай, лимон, горілку, ясна річ. Це питання ми розкрили?

  -- Думаю да. Я закурю?

  -- В мене в квартирі не палять. Або до побачення, або сиди терпи.

  -- Я на площадку выйду.

  -- Я там теж інколи ходжу.

  -- А на балкон?

  -- Щоб ти мені речі просмердів?

  -- И хочется и колется. А кстати о лекарствах, презервативы - это натурально или нет?

  -- Для панка - ні. В мене в столі лежить пачка, але я їх не юзаю. Це так, для когось.

  -- А с кем нам можно трахаться?

  -- Та єби хоч все, що рухається.

  -- Ну хоть тут, слава богу, полная свобода, - здихаючи з полегшенням сказав Сергій.

  -- Дякую, що нагадав. Мені слід декому подзвонити.

   Я пішов до коридору і подзвонив з домашнього. Дзвонив я Каті. Ми домовлялись, що зустрінемось перед моїм від'їздом на розкопки.

  -- Алло, Катю можна?

  -- Це я, кіт драний, - голос був у Каті такий, як у продавщиці гастроному, яку весь день діймали питанням чи свіжий хліб, - Де зник? Весь день додзвонитись не можу.

  -- Я мобільний розбив.

  -- Нерви?

  -- Це ти б'єш все, що під руку потрапить, а я падаю з роликів і б'ю все вщент, окрім себе коханого.

  -- Сильно вдарився?

  -- Здер бік при падінні.

  -- Добре здер?

  -- Не сильніше, ніж ти мені спину підчас нашого останнього разу.

  -- Коли ж ти нарешті вб'єшся?

  -- Самому цікаво.

  -- Повернемось до справи: коли ти їдеш на свої розкопки?

  -- Завтра в середині дня.

  -- І ти натякаєш, щоб я до тебе приїхала?

  -- Я тебе не примушую.

  -- Та я краще приїду, для тебе це буде гірше.

  -- Ну то коли тебе чекати?

  -- Через півтори години буду.

  -- А чи не зарано?

  -- Боїшся, що тебе не вистачить?

  -- Ти приїжджай, подивимось, кого з нас не вистачить, - і я поклав слухавку, бо Катю хлібом не годуй, дай зі мною поприрікатись.

  -- Извиняюсь, что подслушал, но, кажется, я тут буду лишним скоро? - звернувся Сергій.

  -- В тебе ще є година.

  -- А твоя герла панкуха?

  -- Ні, готеса.

  -- То есть, я вас на Подоконнике еще не раз увижу?

  -- Не побачиш. Вона живе в Києві.

  -- А с кем ты тогда разговаривал по телефону?

  -- Рахуй, з коханкою.

  -- А что про это говорит панковская идеология?

  -- Ні чого не каже. А загальнонефорська забороняє зустрічатись з двома дівчатами, але не забороняє спати з ними. Зрозуміло?

  -- Ага, как у султана: любимая жена одна, но ебешь весь гарем.

  -- Майже. Лише з тією різницею, що у нефорів жінки мають такий самий гарем. Але про наявність коханок треба домовлятись завчасно, щоб потім не було образ.

  -- Спасибо за лекцию, пойду дальше, не буду мешать.

  -- Сергій, а чого ти так важко здихав зі словами: "...ну хоть здесь свобода"? Я тебе не примушую. Більше того, я вважаю, що неформалом не стають, а народжуються. І якщо ти відчуваєш, що ти до цього йдеш, то ти станеш справжнім панком і сам, просто тобі знадобиться більше часу на це. Якщо ж ти хочеш стати панком, але ним не являєшся в душі, ти ним не станеш, хто б тобі в цьому не допомагав. Ти так і залишися позерним панком-обриганом.