Але ні, навряд чи тато матиме якийсь шанс у такої дами, як Мелісса. Хоч фото йому точно сподобається.
Мама Уле купує лише один журнал, який називається «Сім’я». Ґрунтовно вивчивши питання, можна зробити висновок, що жінкам у «Сім’ї» подобається дуже багато чого. Найбільше — розділи рукоділля й кулінарії. Але, мабуть, навіть Уллі не все там цікаво, хоч вона й любить плести. Часопис Норвезької спілки дантистів взагалі не має ніякої користі, хоча татові Уле й подобається класти в зуби пломби й подобаються орієнтовні ціни на них. А тут ще застрайкував комп’ютер Уле. Однак Іне вважає, що комп’ютер надто модерний винахід для жінок Уллиного віку.
Ми згортаємо свою діяльність. Однаково коричні вертуни вже всі з’їлися.
— Ми ще можемо обговорити тему доповіді про контрацепцію, — з ентузіазмом каже Уле.
Я цілком забув про спільну з Уле доповідь!
І важко зітхаю.
— Вибач! Але дама для тата — на першому місці.
ЯКИМИ ПОВИННІ БУТИ ЧОЛОВІКИ
Сіґне Сальвесен майже завжди вдома.
— Від цих дітисьок немає спокою ні вдень, ні вночі, — бурчить вона, хоча ми зовсім не галасуємо, стоїмо собі перед її дверима, а востаннє приходили до неї ще в середу.
— Чого вам тепер?
— Нам потрібні ілюстровані журнали, — кажу я.
— Нам потрібні… рецепти, — на ходу вигадує Іне.
Ну, так це теж можна назвати. Може, й справді існують рецепти, як стати чоловіком, який подобається жінкам. Хтозна, може, й мені колись, у майбутньому, згодиться.
Сіґне Сальвесен однаково цікавлять лише кросворди, а вона їх вже давно повитинала. Ми тягнемо товсту пачку журналів без кросвордів до мене, поверхом нижче.
— Але не готуйте нічого з часником! — кричить Сіґне нам навздогін. — Бо засмердите весь будинок!
Дивина: Іне бувала в мене вдома сотні разів і ніколи навіть не писнула про наш безлад. А саме сьогодні в неї звідкись взялися очі-рентгени.
— Тут треба все вимити! — рішуче каже вона, узявшись руками в боки.
Сама вона звикла до «чистих поверхонь», як це називає її мама. Мама Іне навіть торочки на килимах розчісує гребінцем. Тому я розумію, що Іне помічає різницю.
Я зітхаю.
— Шкода, що світло знову з’явилося.
Іне запитально на мене дивиться.
— При свічках ніхто нічого не завважив би, — пояснюю я і здуваю повсть пилюки з лампи на столі у вітальні.
— Свічки? Це так романтично! — Іне думає дві секунди, а тоді тріумфально всміхається. — Знаєш, що таке головний запобіжник?
Ні, я не знаю. Іне дивиться на мене так, ніби той запобіжник вирішить усі мої проблеми. Вона таки добрий друг.
Сіґне Сальвесен за своє життя купила чимало ілюстрованих журналів.
«Оберни свою спальню на оазу», — написано на обкладинці одного. Моя спальня більше схожа на ятку дрібного краму, розгромлену грабіжниками. На підлозі, посеред розсипаних журналів, сидимо ми з Іне й придумуємо, як стати мачо.
Я на мить затримую увагу між Лайлою, яка одужала за допомогою піґулок з водоростей, і п’ятьма причинами споживати авокадо.
— У тебе ж є мама, — кажу я до Іне. — Ти мала б знати, що люблять жінки, га?
Іне уважно дивиться на мене.
— Ми говоримо про кохання, так?
— Ну, так… — знічено кахикаю я.
— Тоді мами тут ні при чому…
Що? Невже Іне подумала, що я хочу звести її маму зі своїм татом? Та ніколи в світі! Іноді мені важко вгадати її думки.
За якийсь час Іне озивається знову.
— Мені насправді здається, що жінок більше турбує питання, якими чоловіки НЕ повинні бути.
Я киваю і на мить поринаю в думки. Про те, що Іне за своєю десятибальною шкалою оцінює мого тата на «вісімку», а найвищий бал — «одиничка». Але є й гірші за тата, які стоять на нижчих щаблях. Тому бовкаю:
— Алкоголіки, наприклад, зовсім не популярні.
— Або затяті спортсмени, — додає Іне.
Я трохи веселію. Бо це добра новина для тата. Звісно, він іноді дозволяє собі баночку пива, але алкоголіком назвати його ніяк не можна. І я ніколи-ніколи не бачив його в спортивних штанях.
Правду кажучи, схоже на те, що жінки не надто захоплюються чоловіками. Їх більше цікавлять ароматизовані свічки. І штори, різні на кожну пору року. Я гортаю журнал, який називається «КК». Ті жінки бувають дуже дивні.