Раптом мені приходить несподівана думка. А моя мама теж була такою? Загорталася в сутінках у стильні пончо, попиваючи оздоровчий чай? Чи готувала собі спеціальний сік з зеленини? Важко таке уявити.
За якийсь час Іне підводить голову від свого журналу, погляд у неї задумливий.
— Тут написано: щоб зберегти стосунки, дуже важливо обійматися шість разів на день.
Я аж рота роззявляю.
— А то навіщо?
— Окситоцин, — по складах карбує Іне. — Гормон кохання. Він виробляється, коли довго обійматися.
Гормон кохання? Ніколи про такий не чув.
— Тато не може зберегти стосунки, бо ще не має з ким, — завважую я.
— Ні, — погоджується Іне, насупивши чоло. — А що роблять з людьми, які ніколи не обіймаються? Змушують чи що?
Я дивлюся на неї.
— Ти знаєш когось, хто ніколи не обіймається?
— Та ні… Кажу просто для прикладу. Випадково спало на думку.
Іне зітхає. Поглядає на годинник.
— Гаразд! Беру на себе інтер’єр. А ти підготуєш тата ментально.
— Ментально? — перепитую я.
— Так, ментально, — киває Іне. — Я тут знайшла список з turn-ons і turn-offs. Твій тато мусить це прочитати.
Вона видирає сторінку з журналу, дає мені.
— Тьорнонс?
Іне безнадійно хитає головою.
— Ти що, зовсім нічого не знаєш? «Turn-on» означає «підкручувати».
— Що підкручувати?
— Даму, звичайно.
Підкручувати? Татові зовсім не треба нічого підкручувати в Уллі. Ніколи!
Я спідлоба дивлюся на Іне.
— І в яких місцях, на твою думку, він повинен її підкручувати?
— Ідіот, — відрізує Іне. — Це означає, що він не повинен уже першого вечора залицятися до неї. Просто мусить трохи підкрутити яскравість, мовби регулятором світла, якщо ти розумієш? Підкрутити її почуття.
Я невпевнено киваю.
— Гаразд, а що таке тьорноффс?
— Те, чого твій тато нізащо НЕ повинен робити, бо все зведе нанівець. Наприклад, колупатися в носі…
Дуже наочний приклад. Але я ніяк не можу показати цей список татові. Бо зовсім не певний, чи він захоче щось там крутити. Чи взагалі щось захоче.
— Ну, принаймні попередь його.
Після того, як дає мені завдання, Іне йде додому. У них вдома між восьмою і дев’ятою — час родинного затишку.
— Багато домашніх завдань?
Тато сидить у вітальні, недбало розвалившись на канапі. Я стурбовано дивлюся на нього. Щось мені підказує, що він не має правильного налаштування на завтрашній візит дами. Надто самовдоволений вигляд. Зовсім не пасує до моменту.
Невдячність — звична винагорода в цьому світі. Я тут увесь вечір витратив, щоб зліпити з нього мачо. У журналах копирсався і всяке різне. А що отримав навзамін?
Нічогісінько. Я ж сподівався, що тато принаймні поприбирає, попилососить і хоч трішки хвилюватиметься. А він дивиться телевізор і попиває молоко! Мов якийсь бурмило… Так кажуть на людей, які ніколи не голяться і живуть відлюдниками.
Просто супер! Йому найліпше пасує хатина в лісових хащах, про яку він так мріє.
— Ми з Іне готуємо… один проект, — просто кажу я.
МЕНТАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ
Дзвонить будильник, і перше, що я читаю, розплющивши очі: волосся в носі. Щонайменше дивний початок дня.
Але я відразу розумію, у чому справа. Мабуть, заснув з тими журнальними аркушами про «тьорноффс» на обличчі. І ось зараз повторюю подумки слова «волосся в носі», уявляючи собі тата. Щось не виходить…
Я сідаю на ліжку, щільно обгортаюся ковдрою. Однаково ще немає сенсу вставати. У нашому помешканні ванна й туалет суміщені, а тато щоранку цілу вічність просиджує на унітазі з газетою і кавою. Називає санвузол своєю «політичною штаб-квартирою». Поняття часу для нього не існує.
Я тягнуся за олівцем на нічному столику й, чекаючи, доки звільниться ванна, читаю далі:
Що ж, мене це не відлякало. І оптимізм зростає з кожним викресленим пунктом. Бо тато пахне гарно й щовечора чистить зуби. Щоправда, моєю щіткою, але ж це для Улли не проблема? Що ж до нігтів на ногах, то тут я «пас». Цілком можливо, що вони без свіжого педикюру, але ж не буде він вимахувати босими ногами вже на першому побаченні. Хоча…