— Те й се…
Нудке відчуття, що тато Іне чудово знає про мої наміри.
— А що твій тато про це думає, як гадаєш?
Ну ось! Він здогадався, що я розвішую оголошення про знайомство для свого тата. У моїй голові раптом з’являється гулка порожнеча. А з рота виривається найприбацаніше, що я будь-коли ляпав.
— If you obey all the rules, you miss all the fun, — по-дурному всміхаюсь я.
Тато Іне нічого не каже. Стискає губи й рішуче прямує до крамниці. Вигляд у нього ще дивніший, ніж перед тим.
Я, тремтячи, переводжу подих і нахиляюся позбирати розсипані кнопки.
І раптом бачу… З моєї кишені висипалися не лише кнопки й льодяники. На підлозі перед дошкою оголошень, окремо, гостро впадаючи у вічі, лежить пакетик кондомів.
Справжнісінька пачка кондомів фірми «Ньоккен».
Мені хочеться заревіти на повний голос. Та не просто рикнути, а закричати: «Як пачка кондомів опинилася у МОЇЙ куртці?!».
На душі стає ще паскудніше. Бо я зненацька згадую, як тато Іне перевів на мене погляд від підлоги. ВІД ПІДЛОГИ!!!
Майже істерично відмотую назад наш розмову, намагаючись згадати кожне слово, яке йому сказав.
І згадую, звісно! Аж занадто виразно згадую. «Я просто досліджую. Те й се…» ПРОСТО ДОСЛІДЖУЮ?!!! Мені аж морозом сипонуло по шкірі. ТЕ Й СЕ???!!!
Невже тато Іне подумав, що я збираюся досліджувати те й се за допомогою… КОНДОМІВ???!!! Чоловік міг подумати, що в мене незворотно поїхав дах.
А згадавши свою останню фразу, я в розпачі затулив долонями обличчя.
«If you obey all the rules, you miss all the fun».
Ледь притомний, я бреду далі до «Kiwi», «Coop’а» і маленького магазинчика «Joker», де продаються майже винятково стокові товари. Усюди розвішую оголошення, погано усвідомлюючи свої дії.
Бо тепер я все розумію. Розумію, куди поділися кондоми з учительської кафедри, які Ларс мав продемонструвати нам на уроці. Не треба бути Ейнштейном, щоб це збагнути. Хтось їх украв і запхав мені до кишені. Ось так просто.
Маю величезну підозру, що це витівка альфа-самця.
МІЙ ПЕРШИЙ ТАНЕЦЬ
Ну як, вдалося? — цікавиться Іне, коли ми стрічаємося перед школою.
Я киваю. Власне, я хотів усе розповісти Іне. Але, боюся, вона візьме мене на сміх. А ще боюся, що вона вважатиме Кевіна неймовірно дотепним за таку витівку. Тому просто кажу:
— Усе за планом, — і відводжу погляд.
Брехати Іне не надто легко.
На щастя, цієї миті Іне не надто заклопотана саме моїми оголошеннями.
— Пам’ятаєш, я була в стоматолога? — питає вона й стишує голос. — Видерла ось це, доки чекала в приймальні.
Іне роззирається на всі боки й виймає з кишені зіжмакану сторінку журналу.
Там написано: «Добрі поради, як зберегти подружнє життя».
Іне знову жмакає аркуш і запихає до кишені.
— За повіткою! На великій перерві! — кидає мені, уже йдучи.
Усе зазвичай відбувається так, як закерує Іне.
— Я ось тільки не розумію, чому ота твоя кузина потребує аж так багато твоєї допомоги, — зітхаю я; знала б Іне, який МЕНІ сьогодні випав день; це мені потрібна невідкладна допомога, а не її вередливій кузині. — Я маю на увазі, що я її навіть ніколи не бачив.
Іне відкриває коробочку з овочами.
— Я ж уже казала! Моя кузина зовсім не розуміється на коханні, — каже вона, розгортаючи з харчової плівки морквину. — До того ж вона жила… в Америці… досі.
Я пересмикую плечима.
— То й що… Вважаю, що їй уже давно час стати більш самостійною.
Після тривалої паузи Іне підводить на мене очі.
— Ми ж з тобою умовилися, забув?
Вона розгортає зім’яту сторінку й читає: «Поклади нишком записку в коробочку з перекускою твоєї коханої: “Чекай приємної несподіванки ввечері”».
Я скептично поглядаю на Іне.
— Приємна несподіванка ввечері?
— Ну, ти ж розумієш…
— Ну-у… І як твоя кузина зуміє влаштувати цю несподіванку?
— Підкладе записочки батькам, — легковажно каже Іне.
Я далі дивлюся скептично.
— А якщо ніякої приємної несподіванки так і не трапиться?
— Хай там як, варто спробувати, — категорично стоїть на своєму Іне.
— Ми купили мерехтливу диско-кулю!
Уроки закінчилися, і Уле чекає на мене біля велосипедного стояка. Він задоволено всміхається, запихає в наплічник книжку «Їстівні трубчасті гриби Норвегії», з якою ніколи не розлучається.
Я стиха зітхаю. Як же мені бракує буденної одноманітності. Бо цієї миті відчуваю, що живу так, мовби постійно переношуся з однієї дивної ситуації до іншої. Нинішній день не виняток. Бо ми йдемо до мене додому танцювати. Удвох з Уле.