У класі далі тихо.
— А можна вибирати тему? — ледь пропищала Малін в третьому ряді.
— Ні, — заперечив Ларс. — Саме тому я насипав у цей капелюх папірці з різними завданнями. Влаштуємо жеребкування.
Я ніколи особливо не любив випадковостей. Випадковість, якщо не пощастить, може призвести й до смерті. Як було з мамою. Кажуть, того дня автобус № 15 надто рано вийшов на маршрут. Хто може наперед знати свої шанси?
Але так уже повелося у моєму житті: майже все стається випадково. Дуже сподіваюся, що мені нечасто траплятимуться капелюхи з небажаним вибором.
— Естроген! Не міг щось інше витягнути?!
— Я ненавмисне, — белькоче Уле.
Велика перерва. Я повівся погано. Уле ж не винуватий, що йому потрапив до рук той папірець. І все ж я дуже злий.
А Іне глузливо шкіриться.
— О, так, вам неймовірно пощастило, — сміється вона.
Їм з Кларою та Софією попався «гіпофіз», і вона дуже тішиться. Принаймні гіпофізом тішиться.
— Естроген — жіночий гормон, — зітхаю я. — Доведеться говорити про менструацію, тампони, і нікуди не подінешся.
— М-м-м… — муркає Іне й задумливо замовкає.
Іноді я цілковито забуваю, що Іне — дівчинка.
Але вона швидко отямлюється.
— Кевінові та Сіндре дісталася «контрацепція», — регоче вона. — Кондоми… одним словом, повний пакет. Оце ще гірше!
Я з нею погоджуюся. «Контрацепція» — це ще гірше. Нізащо в світі не захочу мати справу з кондомами. Хоча вони, певною мірою, посприяли моїй появі на світ.
Мені навіть полегшало на душі, що саме Кевін писатиме про кондоми. Дещиця нещастя хоч раз в житті має і йому трапитися. Кевін найкрутіший у класі, йому завжди надто щастить. Такий собі альфа-самець, який верховодить у компанії і принаджує усіх дівчат поголовно. Крута зачіска, круті лахи й бурштинові очі. А ще він трохи схожий на одну кінозірку, навіть я це бачу.
— А булочки найсмачніші.
Це Уле. Він часто — ні сіло, ні впало — втручається у розмови. Але що ж, має рацію. Приніс до школи величезний пакет булочок.
Про Уле можна багато чого сказати, та одне ні в кого не викликає сумнівів: що стосується щоденних пакуночків з перекускою, він безумовний переможець у нашому класі. Булочки, макарони й домашні піци, до того ж щедро скроплені любов’ю.
І — що теж важливо — їх вистачає на всіх. Як на мене, Уле дуже вигідний друг.
Якщо добре подумати, між перекусками є велика різниця. Моя найчастіше — це дві скибки білого хліба зі спітнілим шматочком сиру між ними. На самому дні наплічника й не завжди загорнені в харчовий папір. Якось татові навіть довелося купити мені новий підручник з англійської, бо мій став «непридатний для подальшого використання», після того як сир запліснявів між неправильними дієсловами.
Перекуски Іне — це щось зовсім інше. Я сказав би, що вони майже інтелектуальні, ну, щось таке… Завжди здорова їжа, запакована в кілька лоточків: салат, нарізані фрукти, хліб з муки грубого помелу та інше в такому ж дусі. Мама Іне кладе їй в лоточок маленьку писульку з мудрими словами, які мали б надихати доньку на навчання. Вона страшенно педагогічна. Мені ідея з писульками дуже навіть подобається. Між двома чималенькими шматками булки в роті Іне важко зітхає:
— Сьогодні мама перевершила саму себе.
І витягає з наплічника банан. «Повний вперед!» — написано на шкуринці. Гелевою ручкою.
Мабуть, так буває, коли поєднуються «три в одному»: досконале, сплановане й мимовільне. Тоді мудрі слова пишуть на твоєму банані.
Різні не лише перекуски. Люди — теж. Надто Уле, якщо вже бути чесним. Він такий приземлений, чи як то кажуть… Такі люди мене здебільшого притягують. Ось з Іне все інакше. Завжди десь витає думками й готова допомагати всім і кожному. І, чесно, я ніколи не міг збагнути, чому Іне водиться з нами. Іне — вправна спортсменка й уже навіть цицьката.
— То що твій тато каже про курси плетіння? — питає вона, напихаючи рот ще однією булкою Уле.
Іне щойно викинула в смітник дві огіркові скибочки, вирізані у формі серденька.
— Він про це ще не знає, — відповідаю я. — Чекаю на слушну нагоду.
— Подай йому ідею як сюрприз, — радить Іне.
Відразу чути, що її тато бізнесмен, власник крамниці.
— Це як?
— Скажи, що маєш для нього сюрприз. А тоді, нічого не кажучи наперед, ми заведемо його на курси.
Щось у цьому є. І я радий, що вона сказала «ми».
Speedo-ТРУСЕЛІ