«Жити в стаді безпечніше», — написано під фото.
Ага, думаю я. Не надто допомогло б мені стадо, якби я опинився на місці тої антилопи.
Але нижче є пояснення. «Лев на полюванні може вполювати лише одну особину за раз. Що більше стадо, то більше безпеки для окремих особин».
Тепер розумію. Що більший вибір має лев, то більше шансів не бути з’їденим. Проста математика.
Мені спадає на думку: у людей усе майже так само. Той, хто прагне ворожнечі, ніколи не нападатиме на юрбу.
Хоч я й сиджу в своїй кімнаті, думками раз по раз повертаюся до свого класу.
Існує два види людей, думаю я. Такі, що відразу є членами стада, це в них виходить само собою, без будь-яких зусиль з їхнього боку. Таких видно відразу. Як Карл та Сіндре, наприклад. Альфа-пара.
А є самітники, яким треба добряче докласти зусиль, щоб стати своїми, щоб стадо не кинуло їх напризволяще. Такі, як я, Уле, Ейвінн та Невгамовний Нільс. Хлопці з книжками про гриби, окулярами й великими вухами. Це нам потрібний захист стада.
Ніхто не хоче бути зайвим гну.
— О, так, мандрівка з ночівлею, — усміхається тато, коли я показую йому записку від учителя.
Він накриває на стіл у кухні.
— Ми розмовляли про це на батьківських зборах, учителі хочуть, щоби з учнями поїхало й багато батьків.
Я ціпенію. Відразу думаю про найгірше.
— Сподіваюся, ти не зголосився добровольцем?
Тато сміється.
— Ні, не хвилюйся! Я маю інші плани!
Я полегшено видихаю. НЕ хочу ніякої присутності тата з його кінським хвостиком у мандрівці з класом. Та ще й тоді, коли намагаюся стати крутим у зграї.
Хтось дзвонить у двері. Прийшла Анна, хоч сьогодні й не вихідний. Із суші та нектаринами.
— Ми збираємося з Анною на відпочинок до її літньої хатинки, — повідомляє тато й додає: — На наступні вихідні.
Я трохи гальмую.
— Але ж у мене тоді мандрівка з ночівлею, — кажу я.
— Саме тому… — тато щасливо всміхається до Анни, і суші випадає йому з паличок на тарілку.
До мене нарешті доходить. Відпочинок у літньому будиночку без мене, якщо вже випала така слушна нагода.
— Чудово!
Бо це й справді чудово. Мені подобається, коли татові добре.
І все ж трохи дивно, що тато любить двох людей, але їде відпочивати з однією людиною, і це не я.
ГЕНИ Й НЮХАЛЬНИЙ ТЮТЮН
«Якісні протеїни важливі для нарощування міцних, твердих м’язів. Почни свій день з вершкового сиру».
Я починаю день з сиру. Такого поганого початку дня я вже давно не мав. Ледве не блював.
Та все ж, давлячись сиром, читаю про тіло й харчування. Бо людині, котра хоче якнайшвидше наростити біцуху, не байдуже, що вона в себе напихає.
«Тобі також необхідні вуглеводи й фрукти, — написано там, наприклад, а нижче — таке: Банани можуть стати чудовою перекускою».
Банани, о, так. Досконалий вихід зі ситуації, бо, глянувши на годинник, я бачу, що намастити собі канапки в школу вже не встигаю. А в скляну миску на столі у вітальні Анна поклала велике гроно з семи бананів. Не мої улюблені фрукти, мушу визнати, та це в мільйон разів ліпше, ніж грудкувата біла маса, якою я щойно давився.
До того ж чого не зробиш задля здоров’я?
Я кидаю в наплічник сім бананів і йду в школу.
Сьогодні четвер, і в класі трохи інша атмосфера, ніж звичайно. Бо завтра по обіді ми вирушаємо в дводенну мандрівку — від п’ятниці до суботи. Спатимемо в хатині серед лісу й скріплюватимемо між собою узи.
Насправді дехто, здається, уже скріпився узами. Ніна й Вікторія, наприклад, сидять, тісно притулившись головами, і шепочуться, а Сіндре й Карл кидаються одне в одного олівцями, як це прийнято між друзями.
Щойно я сідаю за парту, чую, як хтось шкрябає мене по спині. Це Карл, який сидить за мною. Він лукаво всміхається.
— Привіт, Антоне! Готовий завтра до маленького акту… цивільної непокори? — каже він, дриґаючи бровами, що мало б означати: «Ти ж розумієш, про що я».
Під «цивільною непокорою» Карл має, очевидно, на увазі жувальний тютюн. Він постійно хвалиться круглою коробочкою, яку носить у кишені.
Я трохи лякливо дивлюся на його брови. Завжди боюся чиїхось очікувань від себе. Та й ніколи не почувався готовим до «цивільної непокори». Навпаки, я з тих людей, котрі весь час бояться вчинити неправильно. І бояться, що їх упіймають на гарячому.