Пер стоїть збоку й лише киває. Цікаво, це була його ідея чи організаторів з групи комфорту поселити нас з Уле разом?
Уле радісно всміхається, побачивши нашу кімнату. На нещастя, Сіндре теж бачить її мимохідь, протискаючись вузьким коридором з великим наплічником на спині.
— Двоспальне ліжко! — гигоче він. — Ото пощастило тобі, Антоне!
В одному великому ліжку з Уле! Більшої катастрофи годі собі й уявити.
Сіндре стишує голос.
— Я теж невезучий. Мушу ділити кімнату з очковою зміюкою.
— О-о! З Ейвінном?
Ззаду підходить Карл.
Сіндре киває.
— Бісові організатори! Ще й ІГРИ придумали! Що за дурня!
Карл плескає себе по кишені й хитро підсміхується.
— Добре, що я маю трохи… втіхи.
І хлопці сунуть далі.
А я стою посеред кімнати з задубілою дурненькою усмішкою на губах.
Я анітрохи не втішений тим, що Карл ховає у кишені.
— Тато навчив мене однієї історії про привидів, — Уле сидить на краю ліжка з радісною міною на мармизі. — Розповім її, коли сидітимемо ввечері навколо багаття. Тато каже, що я тією історією налякаю усіх дівчат до півсмерті!
— Чудово, — буркаю я, думаючи про зовсім інше; трохи вичікую, щоб Карл із Сіндре встигли далеко відійти й шепочу: — Але ж ти не забув про мову тіла, правда?
Уле киває.
— Я збирався напустити розумного вигляду за підвечірком. З головою набік…
Я з сумнівом дивлюся на нього. Боюся, усе піде шкереберть, як і з його іржанням на баскетбольному майданчику.
— Може, буде ліпше, якщо я… покерую, — кажу я.
— Чим покеруєш? — дивується Уле.
— Твоєю мовою тіла… Підказуватиму, як ліпше в певній ситуації, — пояснюю я і додаю: — Бо НЕ завжди розумний вираз обличчя пасує до моменту.
Ми підвечіркуємо домашніми канапками надворі за великим столом. Я не надто керую мовою тіла Уле. Жую свої хрусткі хлібці й боюся. Трохи Улиної мови тіла, але найбільше Карлової кишені.
Уявляю собі грудки чорної маси в бляшанці з жувальним тютюном і те, як з величезною імовірністю доведеться запихати його під губу на очах у крутих хлопців.
Але так, мабуть, укладений світ. Іноді доводиться жертвувати чимось взамін на захист зграї. Можу закластися, що звірі завжди так поводяться.
Я глибоко зітхаю, проте так, щоб ніхто цього не завважив, і уявляю своє довге життя у тютюновій залежності.
Та раптом, зненацька, бачу вирішення проблеми. Воно таке очевидне, аж мені смішно стає.
— Це твій виноград, Уле?
План нашого перебування, укладений групою комфорту, такий щільний, що ми відразу після перекуски починаємо грати в «зайвого». А що погода чудова, забава відбуватиметься надворі.
Очікування задоволення аж ніяк не захмарні. З будиночка всі починають виносити стільці на горбкуватий моріжок. Хтось стогне:
— Та це на дитячий день народження схоже…
Тієї миті втручається Ніна.
— А я знаю дещо ЗНАЧНО веселіше!
Тато Енергійного Ейвінна скептично дивиться на неї, але Ніну не спинити.
— Хай лише хлопці бігають навколо стільців! А коли музика затихне, вони виберуть собі дівчину й ВІДНЕСУТЬ її на руках до своїх стільців.
Кажучи це, Ніна не зводить погляду з Сіндре.
— Та-а-ак! — захоплено кричить Вікторія, а за нею — усі круті дівчата з класу. — Чудо-о-ова ідея!
Організатори з групи комфорту переглядаються між собою. Але дівчата вже взяли справу в свої руки. Сіндре нишком нюхає себе під пахвами, думаючи, що цього ніхто не бачить.
Я ж нічого такого не роблю. Цієї миті мені найбільше хочеться, щоб сувора група комфорту наполягла на своєму й НЕ піддалася на провокації учнів. Бо одна справа носити дівчаток у молодшій школі, коли хлопчики й дівчатка приблизно однакові за зростом та вагою, чи навіть у найстаршій школі, коли більшість хлопців поставали майже дорослими чоловіками метр вісімдесят на зріст.
Але у восьмому класі?!
Я не можу сковтнути грудку хвилювання, дивлячись на дванадцятьох дівчат, які вже зібралися на моріжку. Нічого нового: усі дівчата, звісно ж, вищі за мене!
Так, я знаю людей, які можуть пронести більшу за себе вагу. Бо якщо серйозно, то ноги в них не підгинаються і руки легко випростовуються. На противагу мені — після вчорашнього тренування.
Я метаю громи й блискавиці на адресу сайту з порадами, як наростити м’язи, і вишукую з гурту дівчат найтоншу.