А я ж навіть не маю ніякого двоюрідного брата!
— Бачили, до речі, відео Уле? — Сіндре виймає мобільний, регоче, вмикаючи запис.
Це — відео, яке я надіслав йому з Улиного телефона. Наче мені мало реальних випробувань! Довелося ще раз пережити хвилини в крамниці, перед тим, як усе пішло шкереберть: і пиріг «яблучне щастя», і вуса з пісюнами, і лось на тлі заходу сонця.
Хлопці регочуть, мов божевільні. Відео уривається перед появою Ґейра в зелених штанах.
— Але… бракує п’ятих вусів… — дивується Сіндре.
— Їх П’ЯТЬ! — необачно бовкаю я. — Ви забули про «Яблучне щастя»! Там гітлерівські вусики…
Карл підозріло зиркає на мене.
— Так добре пам’ятаєш? — питає, витримує паузу й питає далі: — Тільки ж не кажи, що ти там БУВ?
Вираз обличчя видає мене.
— Ти йому ДОПОМАГАВ? — Сіндре обурено дивиться на мене.
— Та то таке… допомагав, — буркаю я.
Насправді мені хочеться, щоб хтось знав, що ВСЕ я зробив сам. Але ж не можна!
— Однаково він сьогодні захворів.
Я сподіваюся, що це найголовніше: вони позбулися Уле, Уле не піде з нами в кіно.
Та де там!
Обидва раптом пильно дивляться на мене, і я розумію, що це — ПРОВАЛ.
— Що за дурня? — першим починає Сіндре.
— Ти про що? — вдаю наївного я, хоча чудово розумію, про що йдеться.
— Водитися з невдахами! Ти що, соціальний працівник?
— Та ще й з УЛЕ! — хитає головою Карл. — Гірше вже й бути не може!
Карл говорить про Уле, а мені здається, що про мене. Мовби це я — Уле. Ніхто не сміє водитися з невдахами…
Я давлюся.
— Ми друзі ще з молодшої школи… то… не все так просто…
— Галльо! — Сіндре ледь не регоче. — То ти весь час водився з невдахами?
Мені заціплює. Переводжу погляд з Карла на Сіндре і з Сіндре на Карла. Розтуляю і стуляю рота. Зовсім по-дурному.
Невдахи? Знали б вони! Дівчинка, яку вони кілька хвилин тому назвали «стильною дамочкою», МОЯ кохана! А я, Антон Альбертсен, майже альфа-самець!
Раптом мені страшенно хочеться, щоб ми з Іне НЕ були таємно закоханими. А справжньою парою, про яку всі говорять.
Я затамовую подих.
— Зовсім ні! І я, фактично, маю даму серця. Але це таємниця…
Я обертаюся і йду, майже водночас із дзвінком на урок.
Коли сідаю за парту, моє серце стукотить трохи швидше, ніж зазвичай. Я навіть не дивлюся у бік Сіндре й Карла. Натомість виймаю підручник природознавства й дуже зосереджено його гортаю.
Підводжу очі лише тоді, як у клас заходить Уте. І відразу бачу…
Хтось написав на дошці «НЕПРИРОДНА УТЕ».
Ні! Гадаю, уже досить! Спершу — Порочний Пер, потім — Калоріна. А тепер ще й це? Не весело і анітрохи не дотепно, якщо чесно. До того ж я ЗНАЮ, що на дошці писав або Сіндре, або Карл. Та цього не знає решта класу. Звісно, усі озираються на МЕНЕ. І, мабуть, уперше за весь час я не ніяковію. Я злюся!
Уте ж спокійна, мов удав.
— Дуже влучно, — каже вона. — Почнімо урок природознавства з того, що ми вважаємо природним.
Уте відкладає на вчительський стіл підручник. У кла-сі стає зовсім тихо. Учителька рушає поміж партами, не перестаючи говорити.
— Дехто вважає, що півні, наприклад, домінують у курнику, тому природно, що й чоловіки мали б домінувати в людському суспільстві. А ви як вважаєте?
Вікторія і Ніна тягнуть догори руки.
— Дурня! — вигукує Ніна.
— О Господи! — демонстративно зітхає Вікторія.
— Але існує чимало видів тварин, де домінують самки, — веде далі Уте.
— Са-а-амки? — перекривляє Карл. — Хіба папужки, які своєю тріскотнею виїдають весь мозок самцеві, — не може стриматися він від сарказму, насмішкувато дивлячись на Вікторію.
— Бовдур, — закочує очі Вікторія, але не по-справжньому, бо вона, без сумніву, закохана в Карла.
Уте ігнорує обох.
— Коротко кажучи, у світі дуже багато такого, що є цілком природним. Більше, ніж ми собі уявляємо. Скажімо, п’ятдесят відсотків рожевих какаду гомофіли.
— Какаду-гомики? — хихоче Сіндре. — Гомики — помилка природи. І про природний відбір тут не йдеться. Вони ж навіть дітей не можуть мати!
У класі здіймається гамір.
— Ти що, гомофоб? — обурюється Ніна. — Вісімнадцяте століття якесь!..
Вікторія підтакує:
— Господи, Сіндре, заткнися вже врешті!
Сара нічого не каже, зате показує йому середній палець. Усі знають, що в неї дві мами.
Уте зупиняється біля парти Сіндре.