Я відразу чую регіт Карла.
— Добра стратегія! — викрикує він. — Класно було б мати кількох вибирачів бліх!
Хто б сумнівався, що Карл не вважає себе одним із тих, хто визбирує блохи.
Уте намагається вгамувати клас. Я кидаю оком на свій текст.
«Вовки лижуть своїх вожаків», — написано там, але я нізащо не прочитаю цього вголос.
Нільс благально дивиться на мене, та я мовчу.
— Собаки демонструють покору, підібгавши хвіст між задні лапи, — чується з далекого кутка класу.
Ейвінн досі зігнений і з задом догори шургає віником під шафою. Усі знову регочуть.
— Може, хтось з класу має запитання? — підвищує голос Уте.
Хто б сумнівався! Сіндре тягне вгору руку.
— Як тварини спілкуються за допомогою ЗАПАХУ? — насмішкувато шкіриться він.
Нільс знову благально дивиться на мене. Я далі мовчу, мов устриця.
— Вони… е-е… пуркають одне на одного, — вихоплюється йому.
З усіх слів САМЕ цього не варто було казати. Бо цим словом дозволено безкарно користуватися крутим, та нізащо заучкам і тваринам, які стають здобиччю хижаків.
Нільс не менш шокований за мене.
— Це коли вони… спілкуються між собою, — похапцем додає він.
Але вже пізно. Весь клас заходиться реготом.
— Так, способи спілкування дуже цікаві, — промовляє Уте, ніби нічого й не сталося. — Можливо, Антон зуміє розповісти нам детальніше про комунікацію між тваринами?
Ні! Антон не зуміє! Я у кризовому стані, чи як це називається, і ні про що не можу думати.
Мене рятує Ейвінн.
— Мама Нільса, наприклад, спілкується мовою тіла…
Він, вочевидь, облишив марні спроби дістати з-під шафи аркуш паперу й вийшов наперед з віником у руках.
— Моя мама не ТВАРИНА, — шепоче Нільс, але його чують усі.
Обидва враз замовкають.
— Ліпше поговорімо про гну, — шепочу я, штурхаючи під бік Ейвінна, бо він не губив свого тексту, тож може продовжити презентацію.
Але Ейвінн, здається, загубив фокус.
— Перевага антилоп гну в тому… — починає він, нервово розмахуючи віником.
— Та нема ніяких переваг у гну, — знову шепочу я.
— Недолік гну… — знову робить спробу Ейвінн і знову замовкає.
— Перевага в тому, щоб не потрапити в зуби левові, — закінчує за нього Нільс.
Ніби ніхто цього не знає…
Коли ми знову повертаємося за свої парти, я дрижу він голови до п’ят. Я заздро думаю про хамелеона й зів’ялі листочки, зі страхом думаю про Карла й Сіндре, аж око посмикується.
Та коли дуже сторожко оглядаюся в небезпечному напрямку, почуваюся щасливо враженим? Карл і Сіндре закочують очі під лоба! Але не з МЕНЕ глузують, а МЕНІ посилають сигнали приязні! Посмішкуються, киваючи у бік Нільса й Ейвінна.
Я ледь не підстрибую від радості. Немов трирічний хлопчик у крамниці солодощів. О, я врятований! Дяка небу й морю! То заучки насмішили самі себе, НЕ Я!
У щасливому запамороченні я теж закочую очі у відповідь. Ніби підтримую їхнє насміхання з невдах. То ж Нижча ліга, здобич хижаків.
Коли перша ейфорія минула, відчуваю, як сам собі здаюся трирічкою, який з’їв усі ласощі в крамниці. Мене нудить…
Куди й подівся мій запал. Я ніяковію якось зовсім по-інакшому. Довго задивляюся у вікно, а в голові одна настирлива думка:
А що за тварина я?
Того вечора я майже дізнався відповідь. У напівсні раптом став перелітним птахом. Таким, що летить у самому хвості клину, і ні про що йому не треба думати.
Раптом вожак обертається, і я бачу, що це Карл. Він говорить голосом Дарта Вейдера, скрипучим, мов голос аквалангіста:
— You don’t know the power of the dark side…
Я здригаюся і потім ще довго не можу заснути.
МАРТІН ДОСКОНАЛИЙ
Наші стосунки з Іне стали якимись дивними. Усього наче менше. Коли я пропоную, чи не подивитись би нам кіно в її підвальчику, вона завжди відповідає, що їй треба репетирувати.
— Там так багато реплік… І танцювальних рухів…
Навіть Уле бере участь у репетиціях. Він танцює з дівчатами, і більшість дівчат йому співчуває. (Дівчата вміють поводитися толерантно.) Вони раптом завели звичку щоранку його ніжно жмакати, наче він їхнє дитинча абощо.
Однак Уле ходить невеселий.
— Їм треба підняти мене на руках у танці, — пояснює він.
Уле ніколи не любив, щоб його брали на руки. Він з тих людей, хто воліє мати контроль над своїм тілом. (Хоча це не дуже помітно.)