Найгірше, що я склав докупи гроші, зароблені іншими. Картина невтішна. Якщо не зуміємо назбирати 2000 крон до завтрашнього ранку, Ейвінн нікуди не поїде.
Я пояснюю стан справ, не підводячи на друзів очей. І знову прошу вибачення: «Sorry, друзяки!»
— Не переймайся, — плескає мене по плечі Нільс. — Та Івонна — противна дама…
Кароліна з ним погоджується.
— Але що робити? — зітхає вона. — Зібрати 2000 крон за один день нереально!
Я киваю. Світ несправедливий! Як сказав Арнольд про Пікассо й кубізм: речі мають різний вигляд під різними кутами зору.
Я маю на увазі Софію, яка сидить на мішках з грошима, гроші для неї цілком буденна річ, і не так вже й вона ними тішиться, як можна було б подумати. Та Івонна, яка сидить на ще більшій горі мішків з грошима, вважає, якщо вона сама їх заробила, то хай інші теж заробляють самі. Їй, наприклад, анітрохи не шкода хлопчиків, які просто не зрозуміли, кого їм слід вигулювати, — собаку чи дідуся.
А ще я маю на увазі Ейвінна. Він або їде з нами, або — ні. Дуже велика різниця…
Насамкінець я думаю про Білла Ґейтса. Певно, нівроку поганого дня у своєму житті він сказав: якщо помреш бідним, то це твоя вина. Або ж його хтось неправильно зрозумів.
Бо то неправда! То вигадка багатіїв, щоб приховати власне нечисте сумління…
Мою задуму урвало дзеленькання мобільного.
«Арнольд усе влаштує з громами. Приходьте вже», — пише Сіґне.
Я розгублено дивлюся на телефон. А вже за мить, як я й сподівався, приходить нова смс-ка: «Я мала на увазі, з грошима».
— «Арнольд усе влаштує з грошима», — голосно й повільно читаю я.
Лише почувши власний голос, я розумію, що має на увазі Сіґне.
— То ви таки отримаєте свою платню? — гукає нам услід Кароліна, бо ми стрілою вибігаємо з дверей.
— Дуже ймовірно! — кричу я, на ходу набираючи смс-ку: «Уже біжимо!»
«ХОК», — відписує вона замість «ОК».
— То ви вважали мене старим кнуром? — насмішкувато питає Арнольд, зустрічаючи нас на порозі.
Ми з Уле похнюплено розглядаємо свої черевики.
— Івонна сказала, що вас треба тримати подалі від дамочок, — бурмочу я. — Ну, не вас, ясно, але ми подумали…
Арнольд сміється.
— Сіґне мені розповіла. Давно я так не сміявся!
Кивком він запрошує нас увійти в помешкання. У вітальні на фотелі сидить Сіґне з горням чаю і круасаном. Лукаво нам підморгує.
— На що ви збираєте гроші? — питає Арнольд, обережно сідаючи в глибоке крісло.
Я набираю в легені повітря.
— Ми хотіли заробити грошей, щоб наш друг зміг поїхати з нами в шкільну мандрівку. Але потім я почав більше думати про те, як би заробити набагато більше — для себе.
Арнольд усміхається.
— У зароблянні на себе немає нічого поганого. Задум вдався? Ваш друг поїде з вами?
Уле хитає головою.
— Бракує ще 2000 крон.
— І ми заборгували 1200 крон Івонні, — зітхаю я. — За браслет.
Тепер зітхає Арнольд, витягає шухляду комода під рукою.
— Ото вже та Івонна зі своїми грошима, — пирхає він, запихаючи руку в шухляду. — То ж я віддав вам прикрасу.
Арнольд виймає з блискучого гаманця банкноту за банкнотою.
— Ось тут 1200 крон, — трохи невдоволено буркає він. — Сподіваюся, їй стане соромно брати у вас ці гроші. Грошей їй не бракує!
Арнольд простягає мені папірці.
Але я їх не беру. Хитаю головою. Мені перехоплює горло. Бо маю сказати старому те, чим сушу собі голову відучора. І це нелегка справа.
— Я не можу взяти від вас гроші. Я розбив вашу статую, ту, що стояла в гостьовій кімнаті. Потім намагався її склеїти докупи, щоб ви нічого не помітили.
Я не підводжу очей від підлоги.
— Що, вибач?
Нарешті я наважуюся глянути на Арнольда. Він буквально застиг. З грошима в руці й дивним полиском в очах.
Ну все, мені капець, думаю я. Тепер я стану рабом-боржником на все своє життя. І закінчу свої дні, можливо, злочинцем. Можу закластися, що статуя несамовито дорога. Коштує не один мільйон.
Раптом Арнольд починає голосно сміятися.
— Старий непотріб! — булькає він сміхом і ляскає себе по литці. — Знаєш, Антоне, чому вона стояла в гостьовій кімнаті? Бо я хотів віддати те одоробло на блошиний базар. Радий, що нарешті її позбувся!
І майже силоміць втискає банкноти мені в долоню.
Непотріб? Блошиний базар? Я довго хапаю ротом повітря.