Выбрать главу

Усе якось безнадійно змішалося докупи: оленячі роги і статуї. І клей-момент.

Коли я стану старим дідом і захочу давати поради молодим, то скажу так: уникайте предметів на чотири метри вшир. Увесь світ мав би прислухатися до цієї поради, інакше всі станемо схожі на гігантських ірландських оленів і зжеремо планету, образно кажучи.

Хоч я й перестав шаленіти за грошима, але залишився самим собою. Я й досі Антон. То, певно, і далі можу мислити масштабно?

Бути Антоном Великим було, чесно кажучи, дуже втомливо. Хочу бути Антоном Звичайним.

Звучить не так велично, але це й не мало.

(Ха! Може, почну колись сипати мудрими висловами!)

Я щасливо зітхаю від радості, що скоро їстиму весільний торт з п’ятдесятьма гостями.

І танцюватиму з Іне.

І тішуся, що потім, після весілля, приготую удома лимонад.

Доки я оце собі думаю, в кишені теленькає мобільний.

«Ти вже йдеш?»

Смс-ка від Сіґне. Певно, чекає, доки я супроводжу її на бенкет.

Я всміхаюся собі під ніс.

«ХОК», — відписую я.