Делікатна штука — спілкування з небіжчиками! Потрібний навик, потрібний виводок антитіл у крові. Обережність і холодний розум. Спостерігай, вір очам своїм, але не наближайся! Замрієшся — вмить зітлієш. Заґавишся — сам тінню станеш. Незасохлий чоловічок, ненароком потрапивши під чорне сонце, тут же розцвітає пишними пуп’янками паскудних снів. Повернувся, опам’ятався, виблював, розтоптав, звільнився — і заспокоївся. Але, між іншим, даремно заспокоївся. День-другий — ось і свербіж нових дурманних пагонів у очних ямах. Знову полоти… Від такого життя зоровий глузд людинки перевертається, хотіння переінакшуються — і чи можна тепер довіряти такому піжонові? Ну а ми, хлопці від рала, прості контактери, якщо й того, то лише трішечки того… Помірно ми поїхані. Рівно настільки, щоби в безумство своє одним оком зиркнути і що треба розгледіти.
Так, добродії, Вавилон — не наша парафія! Гуру (і я за ним) ніколи не вживав міцних напоїв. Східна практика, спрямована до повітряних і не надто збагненних речей, відрізняється від нашої відсутністю спирту в крові. Проте — всі ми люди! — дозволялося пригубити трохи червоного вина. Натурального й конче з родоводом. Гуру застерігав від змішування стилів, по-різному орієнтованих (при цьому він, імовірно, вважав, що тибетські монахи і поліські відьмаки належати до єдиного спрямування). «Алкогольне оскління і чування духа над млином буття відрізняються більше ніж левітація п’янички, що зірвався з мосту, і невагомість майстра цзен, який гуляє по хвилях», навчав він. Гуру правий, напевно. Він багато знає. Уже згодом я продовжив узяту генеральну лінію на некріплене червоне — майже натуральне, терпке, з кислинкою — вино, хай і без родоводу, — і браття по мізках спершу дражнили мене Червоним, а пізніше, з огляду на мою явну аполітичність, приліпили мені кликуху «Француз», з якою й живу на цьому світі. Французи — вони ж бо з ранку до ночі наливаються червоним. Кінець історії.
Вчення цзен живе і перемагає
Отже, тренінг. Кульки по скатертині, рамка дугою. І що ж? Десь за місяць замість незворушної мудрості й спокійної сили дістав я, незрозуміло чому, печію і регулярні нічні видіння, вбивчі за яскравістю. Майже щоночі довбали мене могутні та дикі видіння. Заіржавілий автомат — на битому склі. П’яна солдатня. Радар на вітрі. Видіння, в основному, виявлялися сновидіннями, оскільки ночами я переважно сплю. Несподівані картини, абсолютно мені невластиві, вони лякали і були незв’язними (але тільки тому незв’язними, що я не умів впливати на їх прихід), вони гостро вривалися в пам’ять. Звідки взялися вони?
— Звідтуди, де літають блюди! — відповів гуру. — Ще тиждень, — сказав він, — ще днів зо дев’ять, і можна буде пробувати тебе ініціювати. Ось що: займися-но ти локальним над відчуттям. Ти — каже — всіх нас заткнеш за пояс у сфері локального надвідчуття. Судячи з темпів твого просування… Все одно глобального тобі не витягнути, то давай уже відразу в локалі працювати. Станемо активно надвідчувати, виявляти агентів усіляких негарних держав, астральних пришельців та інших нелегалів.
А я дивлюся на нього й печалюся. У наставника — і то дах їде. А ми як? Ми ж слабкі, немудрі. Зовсім довбанемося з чудесами нашими.
Та гуру навіть і на гадці не мав вдаватися в ребуси.
— Саме час зануритися у цей бізнес, — пояснив він. — Здається мені, що такі-ото послуги стануть популярними вже буквально днями. Виникнуть попит, конкуренція. Пора готувати професіоналів. Надвідчуття не повинно потрапити у брудні руки! — зовні він був абсолютно серйозним, але в очах щось мерехтіло, як Кастор і Полукс у туманному морському небі.
— Чи наважуся я, недостойний, запитати, що то за звір такий…
— Наважишся, думаю.
— Ну і?..
— Як би тобі… Припустімо, ти в натовпі, й усі щось говорять, і те «всіхнє» верзіння вливається в тебе; але ось ти націлився на когось одного і чуєш тільки його — бажання, думки, внутрішні знаки, в яких він оселився; більше того, об’єкт твоєї уваги зникає, виїжджає кудись, і ти вже начебто не можеш його чути, а все-таки чуєш, бо зв’язок встановлено, і він працює…
Я був вражений:
— За десять днів? Надвідчуття? Ну це вже ні. Тут у нас ціла купа товаришів і синьйорин із вищою магічною, вони на мене зверху вниз позирають, ось їх і муштруйте. А я слабкий і грішний.