— А скільки бажань у мене в запасі?
Дівчинка зрозуміла його:
— Ти можеш висловити три прохання. Тільки вони мають бути такими, щоб їх можна ре-лі-лізувати… Аврора нам пояснювала, що іноді їй не вистачає серурсу.
— Ресурсу?
— Ага-ага, ресурсу. Іноді просять такого! Ніхто не знає, як це зробити. А деякі втрачають совість і хочуть стати дуже важливими істотами: власниками знаменитих картин і замків, орлами з двома головами.
— Добре, Рибко. Тоді слухай моє перше бажання. Отут неподалік є розкішний готель «Біля трьох сосон». Я його власник!
— Хай діється воля достойного! — по-старечому завило дівчисько.
В її очах виникло рожеве світіння. Це було страшно: електричне розжарення на мертвій райдужній оболонці. А потім — сліпуче сяйво і спалах. Удар пострілу, тінь смерті, жахіття — як із двох стволів рвонуло вогнем упритул. Безпам’ятство…
— Уставай, пішли!
Немир звівся. Що з ним? З голодняка ослаб — чи щось гірше?
Невже знову кров гниє? Зле. І трави не рятують, отже. І комарі з п’явками не допомогли.
— Гей, журавлику! — закричала дівчинка.
— Ти когось кличеш, Рибко?
— Братика мого. Він десь тут, на деревах.
Журавлик виявився довготелесим, гостроносим і гидотно худим підлітком.
— Хау ду ю ду, сір, — пробурмотів він. — Ай ем пан Журавський Ян.
— Вітаю, Яне! — Немир обережно поплескав хлопця по плечу. Хлопець захитався. — Підемо щастя пошукаємо. Відпочинеш, поїси міт енд батте…
— Окей, босе. А ти, сестричко люба, підеш із нами?
Було відчутно, що цю фразу він репетирував часто і з кайфом.
— Фі, який! — надулася сестричка. — Усе насміхаєшся, а не знаєш, що мене запросили до ресторану.
— Ку-ул! — Журавський розцвів. — Май сістер є дуже важлива персона!
Його хилитало від вітерця, і він докладав помітних зусиль, щоби залишатися ближче до землі й не злетіти, як паперовий змій. Рибка йшла поруч із ним, підтримуючи хлопця за край білого пухового жилета. Вона вже встигла перевдягтися. Золотавий облягаючий костюмчик з блискітками робив її старшою. Немир виявив, що він одягнений у чорну «трійку» безнадійно могильного відтінку. Яскраво-червона краватка, темно-коричнева сорочка, жовта-прежовта емблема на грудях — коло, кривавий контур і три промені, які б’ють із центру — та ще мешти кольору мокрої глини природним чином доповнювали цю непробивну чорноту. Він залишився задоволений собою.
Готель чекав на них. При готелі діяв ресторан. Мабуть, Рибка з Журавликом нащебетали.
Дерев’яна хата на світлому пагорбі надила подорожнього. Хата здавалася високою і просторою. При ґанку переминалися з ноги на ногу двоє бородатих кремезних селян. Присадкуваті, широкоплечі, білозубі й страшні на вигляд, вони явно втілювали ідею служіння людству, що якось прохромила їхні людожерські серця очманілою стрілою каяття. Немир пригальмував. В ідеї він не вірив. Ікла ж бо стирчать! «Перекуємо мечі оральні!» — майнуло у голові. «Праця перевиховає канібала… Лісовиків — у домовики…»
— Хліб-сіль, господарю! — проревіли лісовики. — Ласкаво просимо на поріг!
— Ну що ж, завітаємо, либонь. Слухай мою команду: нагодувати нас донесхочу! Найкращим!
— Ми — вмить! Найкращим, найдобірнішим! Все готове! Світлицю прибрано, столи накрито, накладні закрито, нуклеосинтезатори в режимі…
— Дякую, орли! — гаркнув Немир, переступаючи поріг.
— Раді старатися! — на два голоси відгукнулися служиві. Той, котрий хлюпавіший, молодший і світліший, боязко уточнив:
— Тільки ж не орли ми… Орли від людей дзьоби вернуть, хазяїне.
— Як же вас звати-величати?
— Я — Вуж. А він — Тетерук. А ви хто будете, хазяїне?
— А я буду власником вашим… Отож, так: самі — на кухню. Хлопці відпочинуть — і в обслугу їх. Оркестрик організуйте, рекламу. Закликати сюди кожного зустрічного! Ресторан усіх прогодує.
2
— Гей, Жураво! Ти по-російськи розумієш?
Стрункий юнак-офіціант схилився перед паном Власником Хати:
— Оф кос, розумію! Та ще й як розумію! «Хиячь отседа, козел з пальцами, пока не отодрали!» Некепсько, га? Вони йому роги хотіли віддерти, мабуть. Метафорично відняти. Ритуально вбити. Велика фентезіябельність народу!
— Що-що? Базіко балакучий! Нічого ти не розумієш. Панові Двічі Безрукому подав замість яєчні… що ти йому подав замість яєчні, дурна голово?