Вона мусила рухатися дуже обачно в таких обладунках, утім, вона добре натренувалася, аби йти впевненою ходою. Її заспокоювала думка, що коли б хтось змусив її рухатися не так обережно, гірше було б для нього.
Вона вийшла з готелю, кивнувши клерку, тримаючи в руці кейс, а чорну сумку через плече. Сівши в авто, вона поїхала у парк, розташований у центрі міста. Поставила машину у прилеглій до торговельного майданчика смузі й з північного боку зайшла в парк.
Вона в ньому непогано орієнтувалась. У південно-східному кутку парку була вбиральня, тож вона попрямувала саме туди. Як вона й сподівалась, опівдні у день шкільних занять вона порожня. Там вона знайшла рюкзак і ще деякі аксесуари. Перевдягнувшись, вона поклала вбрання, у якому прийшла, у кейс, а потім запхнула його та чорну сумку у місткий рюкзак.
Коли вона вийшла із вбиральні, у ній не одразу можна було впізнати «її». Згорблена, у просторому плетеному светрі, вона попрямувала в південну частину парку, зосереджено намагаючись не хитати стегнами, що можуть її видати. І попри те, що, як видавалось, ніхто на неї не дивився, пам’ятала, що завжди розумніше поводитись, наче за тобою спостерігають.
Що ближче був обід, то більше люду з’являлося в парку, та вона й це передбачила. Ніхто не зважав на молодого андрогіна[1], який несамовито клацав повідомлення на смартфоні, сидячи в тіні на лавці. Ніхто не підійшов достатньо близько, щоб помітити, що телефон вимкнено.
На іншому боці вулиці навпроти тінястого місця розташовувався улюблений заклад Карстена, де він полюбляв обідати. Вона пропонувала зустрітися не в цьому місці. Та й прийшла за п’ять днів до зустрічі.
З-під чоловічих сонячних окулярів вона ретельно оглядала перехожих.
Можливо, не спрацює. Можливо, Карстен змінив звички. Зрештою, звички — річ небезпечна. Як і сподівання на безпеку.
Вона перелопатила всі поради щодо перевдягань, які вичитала в романах та знала з досвіду, завжди звертаючи увагу на здоровий глузд. Не слід вдягати перуку платинової блондинки та високі підбори тільки через те, що ти низенька брюнетка. Не варто мислити протилежностями; мислити слід так, щоб не кидатися в очі. Поміркуй, що привертає увагу: блондинки та високі чоботи, отже уникай їх. Грай на своїх сильних сторонах. Часом завдяки тому, що, на твою думку, позбавляє тебе привабливості, ти врятуєш собі життя.
Коли жила нормальним життям, вона зневажала перевдягання у хлопчика. А тепер так перевдягалась. Коли вдягнути мішкуватий светр та добре виношені джинси, що на кілька розмірів більші, погляд, що шукає жінку, може ковзнути саме по хлопчикові. По-хлопчачому коротке волосся легко ховалося під бейсболку, а багатошарові шкарпетки у завеликих кросівках «Рібок» надавали їй того милоцуценяткового вигляду, що притаманний пересічному підлітку. Звісно, якби хтось глянув на її обличчя, помітив би певні розбіжності. Але хто ж придивлятиметься? Парк сповнювався людьми будь-якого віку та статі. Вона не вирізнялася з натовпу, і ніхто з мисливців на неї не сподівається, що вона в парку. Вона не поверталася до Вашингтона, відколи відділ уперше схотів її вбити.
Не її сильна сторона — залишати свою павутину, виходячи на полювання. Але принаймні вона заздалегідь усе обміркувала. Її буденні справи здебільшого вимагали від неї лише дещицю її уваги та розуму. А решта її інтелекту завжди працювала, облічуючи ймовірності, уявляючи сценарії. Завдяки цьому вона зараз почувалася впевнено, працюючи за створеною подумки мапою, яку креслила кілька місяців.
Карстен звичок не змінив. Рівно о 12:15 він сів за металевий столик у бістро навпроти своєї кав’ярні. Він обрав стіл у кутку, щоб його повністю закривала тінь від парасолі, як вона й передбачала. Колись Карстен був рудим. Зараз небагато волосся на ньому лишилося, а от колір обличчя — той самий.
Офіціантка помахала йому, кивнувши на блокнот у руці, а потім зайшла всередину. Отже, він замовляв те, що й зазвичай. Ще одна звичка, що здатна убити. Якби Кейсі захотіла вбити Карстена, вона зробила б це, а він навіть не здогадався б, що вона приходила.
Підвівшись, вона запхнула телефон у кишеню і начепила рюкзак на плече.
Пішохідна доріжка проходила повз пагорб та дерева. Карстен не міг її там побачити. Настав час для іншого вбрання. Вона змінила образ. Зняла капелюха. Зняла светр, який вдягала на футболку. Затягнувши пасок, підкотила штанини джинсів так, що вони почали скидатися на хлопчачі, перешиті для дівчат. Кросівки змінили спортивні балетки без застібок, які вона добула з наплічника. Вона перевдягалася по-буденному, ніби їй просто спекотно, і лише трішки розстібнулась. Погода сприяла правдоподібності. Перехожі, мабуть, здивувалися б, побачивши під чоловічим убранням жінку, але вона сумнівалася, що хтось запам’ятає цей випадок. Сьогодні в парку було чимало людей, вбраних у значно екстремальнішому стилі. У Вашингтоні завжди за сонячної погоди виповзали всі неформали.
1
Андрогінність — одночасна присутність в однієї людини стереотипних для даного суспільства ознак чоловіка і жінки (необов’язково у рівній мірі). (