— Я ніяк дитину не назвала б, — обізвалася Вал, — бо ніколи б так не здуріла, щоб принести в подолі.
Пальці Алекс машинально потяглись, щоб зупинити запис.
— Що то таке? — спитала.
— Просто пояснюю, що я не з тих, хто стає матусею, — мовила Вал.
— Ні. Деніеле, яке ти назвав ім’я?
— Сенатор Пейс? Вейд Пейс?
— Це ім’я… ніби знайоме.
— Мабуть, усі чули це ім’я, — сказав Деніел. — Він ніби збирається йти на підвищення, не з тих, хто залягає на дно.
— Я не цікавлюся політикою, — мовила Алекс. Зараз вона дивилась на екран, але там показували тільки ведучу. — Як багато ти знаєш про цього чоловіка?
— Тільки те, що в новинах розповідають, — відповів Деніел. — Першокласна біографія, звичайні кліше.
— Він військовослужбовець?
— Так, якийсь генерал, гадаю.
— Генерал-полковник?
— Мабуть.
Тепер і Кевін прислухався.
— Вейд Пейс. Пейс, що починається з П. Це той, кого ми шукаємо?
Алекс, втупившись у одну точку, почала несвідомо повільно гойдатись на стільчику вперед-назад. — Він зі штату Вашингтон… працював на розвідувальне управління міністерства оборони… — Вона підвела очі на Кевіна. — Скажімо, РУМО теоретично досліджує певні різновиди біологічної зброї. У цього добродія вже є політичні амбіції, тож він, безперечно, подбає про те, щоб гроші витратили в його рідному місті. Певна річ, вони мають на поверхні чимало благих цілей — усе, що бачитиме стороння людина, — різке економічне зростання. Мабуть, це допомогло йому отримати місце в Сенаті. Чудово. Але з плином років створений ними вірус украдено. Ніхто не повинен знати, що він існує. Ми вистежуємо поганців, але вони розповідають нам забагато. У Вейда Пейса — великі мрії. А якщо хтось почує, що його ім’я пов’язано з вірусом…
— Цю людину, випереджаючи події, треба прибрати, — договорив Кевін. — А хтозна, що міг побачити занадто проникливий агент ЦРУ? Тож йому краще теж заткнути пельку.
— Так ризикувати не можна, — прошепотіла Алекс. — Не тоді, коли дістався таких висот.
З півхвилини всі мовчали.
— Ого! — озвалася Вал так голосно, що Алекс аж підскочила. — Невже ви, панове, хочете вбити віце-президента? — її тон свідчив, що вона вкрай захоплена цією думкою.
— Він ще не віце-президент, — відповів Кевін. — За законом, він ще ніхто. Отже, жодних спецслужб.
У Деніела впала щелепа.
І знову високі ставки, але не надто. Зрештою, байдуже, що він там ще втілював, адже Вейд Пейс — усього-на-всього ще одне серце, що б’ється.
Кевін перестрів погляд Алекс.
— Отже, він поставив під приціл мене, мого брата, тебе й твого друга… аби мати шанс стати віце-президентом. О, відчуваю, ця справа мені буде до смаку.
Вона роззявила рота, але хутко знову стулила. Набагато простіше та безпечніше для неї — дати Кевінові зробити якомога більше брудної роботи.
Але в неї є невпізнаваність — і у Деніела теж, тому вона може також зосередитись на тотожному Кевіновому обличчі, котре треба приховувати над усе, аби його план спрацював. Можливо, Кевін краще за неї вміє вбивати людей, але вона була цілком переконана, що краще за нього вона здатна робити це, мінімально каламутячи воду. Якщо хочеш щось зробити правильно…
— Хай як я не люблю позбавляти тебе розваг, мабуть, ти захочеш, аби цим опікувалась я, — вона ледь помітно здригнулась. Мабуть, це величезна помилка. Чи вона справді перетворюється на схиблену на адреналіні божевільну, хоча нещодавно звинувачувала Деніела в тому, що він такий? Вона в це не вірила. Вона відчувала тільки жах, навіть розмірковуючи про те, аби додати до свого переліку ще одне завдання. — Наша мета — тихо й спокійно, хіба ні? Коли наш бажаний президент загине від серцевого нападу чи інсульту, це не приверне такої уваги, якби його застрелили, коли хтось вдерся в його будинок.
— Я можу працювати тихо, — наполягав Кевін. Його брови опускались униз, насуплюючись.
— Тихо, як за смерті за природних обставин?
— Майже.
— Майже підніме наші цілі у стан бойової тривоги.
— Вони вже у стані бойової тривоги.
— Отже, яким ти бачиш наш план?
— Я імровізуватиму, діставшись до місця.
— Слушний план.
— А знаєш, скільки людей гине щодня внаслідок побутових нещасть у нашій країні?
— Ні. Але я переконана, що набагато більше білих чоловіків, яким трішки за шістдесят, гинуть від проблем із серцем, ніж з будь-яких інших причин.