Алекс уявила гарну білявку, яку вона бачила поруч із Вейдом Пейсом на фото в пресі. Каролін — Жозефін Меррітт — Пейс. Вона була лише на десять років молодша за сенатора, але здавалось, що на цілих двадцять п’ять. Хай які пластичні операції робила, вона поводилась достатньо обачно, аби робити все по-мінімуму; вона зберегла сяйливу усмішку, а коли усміхалась, кутики її очей примружувались, а вираз обличчя був щирим. Від своєї аристократичної родини з півдня вона успадкувала неабиякий статок, що здебільшого витратила на фінансування своїх різноманітних проектів — для розвитку грамотності, харчування голодних дітей, збереження програм із музики у школах, розташованих у районах міста, де мешкає бідне населення, спорудження притулків для безхатченків. Ніколи й нічого скандального. Вона вдома виховувала їхніх двох доньок, котрі обоє закінчили школи з «Ліги Магнолії»[8] і зараз одружені з респектабельними чоловіками — педіатром і професором з коледжу. Як свідчить те, що Алекс встигла дізнатись під час свого поспішного дослідження про дружину сенатора, пані Меррітт — Пейс є досить приємною жінкою. Звісно, вона не заслуговує на таку болісну смерть, яка вже чатує на її чоловіка.
— Сподіваймось, що болісну, — додала Алекс, — вони ж так багато залишили на волю долі.
— Я знайшов три коробки з милом, пакунок із запасними зубними щітками, гігієнічну помаду з двома ароматами, помади з ароматами вишні та полуниці… ватні диски, ватні палички… Наступна шухляда зі споду… ох, ось воно… крем від геморою. Годиться. І свічки. Як гадаєш, Оллі?
— Можливо, подіє. Мені подобається використовувати щось тематичне, а не діяти оральним шляхом, щоб відмежувати усе це якомога більше від Карстена. Але, можливо, він не користується свічками чи кремом регулярно.
— Слушно. А було б так чудово буквально заткнути йому цю отруту в… о, глянь, а наш добродій часом не курець?
— Гм… стривай хвильку.
Алекс ввела в пошук у розкритому вікні браузера фразу «Чи курить Вейд Пейс?». Враз її закидали статтями та фото. Вона клацнула на зображення — низькоякісні фото, зроблені ззаду чи здалеку. Вейд Пейс — молодший, ніж зараз, з іще подекуди темним волоссям, зазвичай у військовому мундирі — ніколи не стоїть у центрі фото, але його легко впізнати, бо він із цигаркою в руці. І пізніші фото, де він уже в центрі уваги. Ці вже знято, коли він перетворився «на респектабельного літнього чоловіка», як називала його Вал, і тепер уже цигарки в його руках ніколи не було. Але кілька фотографів закарбували на фото нікотинові пластирі, що були ледве помітні крізь його білу сорочку з ґудзиками на комірі. І на відпочинку у квітчастій гавайській сорочці нижній кутик темненького пластиру виглядав з-під рукава. Фото з відпочинку датувалося квітнем, не так уже й давно.
— Скидається, що колись був, — сказала Алекс. — Скажи, що ти знайшов нікотинові пластирі.
— NicoDerm CQ. Один пакунок наполовину повний, а за ним ще три запечатані. Перевірю смітник.
Алекс нетерпляче чекала протягом нетривалої тиші.
— Підтверджено. Під рукомийником є використані пластирі. Я сказав би, що смітник регулярно спорожняють. Отже, він досі активно ними користується.
— Ліпшого годі й шукати, — продовжила Алекс крізь зуби. — Скористайся шприцом, позначеним цифрою три.
— Зрозумів.
Вона розчула, як тихо розстібнулася блискавка.
— Пильнуй, щоб рідина не потрапила тобі на шкіру. Впорскуй зі споду, щоб не залишилось помітних проколів.
— Я не ідіот. Скільки?
— Впорсни половину шприца.
— Він же маленький, ти певна? А, пусте, ти ж на цьому знаєшся. Як скоро він висохне?
— За кілька годин. Поклади у…
— Під верхній пластир, угадав? — Кевін обірвав: — Другий зі споду.
— Так, так спрацює.
Алекс почула, як Кевін задоволено гигикнув.
— Місію виконано. Вейд Пейс цілком заслужено став ходячим мерцем. Рушаймо до цілі номер два.
— Повідомиш, коли дістанешся до місця?
— Ні, не буду. Має бути менше двадцяти чотирьох. Побачимося вдома.
— Добре.
— Візьмись за свого поганця, Оллі.
Коли вона відповідала, її голос залунав трохи дзвінкіше:
— Так, я зроблю все… перш ніж ти повернешся додому.
Він відчув її нервозність, тож заговорив різкіше, командним тоном:
— Шануйся! Якщо в мене не все піде гладенько, твій план може не спрацювати.
— Звісно.
І він поклав слухавку раніше за неї. Знову.
Алекс, глибоко вдихнувши, поклала телефон і комп’ютер поруч себе на ліжку.
Деніел сидів по-турецькому на підлозі в її ногах, злегка обійнявши її рукою за литку. Протягом усієї телефонної розмови він не зводив очей з її обличчя.