Раптом вона почула ще один глухий, хрипкий вдих, поруч із її нахиленою головою.
Вона, навіть не усвідомлюючи, що заплющилась, різко й широко розплющила очі. Цей звук їй знайомий.
Ошаліла, вона рвучко зняла з руки рукавичку й міцно притиснула, розправивши, її до отвору в Деніелових грудях. Вона, не ймучи віри власним очам, спостерігала, як його легені через силу намагались вдихнути повітря крізь латекс. Вона підняла край рукавички, щоб він видихнув, давши повітрю вийти, потім знову розправила рукавичку йому на грудях, аби він вдихнув.
Він — дихає.
Але як? Мабуть, куля якимось дивом оминула серце, хоча постріл здавався ідеальним. Ще раз перевіривши, вона побачила, що насправді крові було не так багато, як їй спершу здалося. Недостатньо як для пострілу в серце. І він дихав, чого б не відбувалось, якби куля пройшла як слід.
Просунувши другу руку йому під плече, вона хаотично почала намацувати вихідний отвір. Її пальці намацали, де розірвано його піджак; вона просунула пальці в цю дірку, потім в отвір у його спині, намагаючись перевірити дихальні шляхи. Отвір здавався не більшим, ніж у грудях. Куля прошила його наскрізь.
— Кевіне! — у її грубому крику зосередилась уся паніка, відчувати яку вона була не в змозі через заціпеніння. — Мені потрібна моя скриня. Негайно!
І знову рух, але вона не озирнулась, щоб подивитись, чи то Кевін допомагає їй, чи Діверз-переможець прийшов, аби убити її. Вона збагнула, що їй навіть байдуже, Діверз це чи ні; вона не боялась нічого, що він міг скоїти з нею. Бо якщо Кевін не в змозі підвестися, і вона не отримає те, що їй негайно потрібно, Деніел помре за лічені хвилини.
У неї були запаси всього, що їй потрібно, у машині, але вона гадки не мала, як витягти Деніела нагору.
Щось металеве гепнулось додолу біля її лівого ліктя.
— Сумки на блискавці, — несамовито командувала вона. — Відділення на самому споді, ліворуч, а стрічка має бути десь на самому верху.
Кевін виклав усе, що їй потрібно, на груди Деніела, біля її руки. Стрімко, на видиху, вона змінила рукавичку на поліетиленовий пакунок, наказавши Кевінові міцно приклеїти його стрічкою із трьох боків. У неї не було нічого, що правило б за клапан, який випускав би надлишок повітря, тому їй довелося не заклеювати з четвертого боку. Він втягуватиметься на місці отвору, коли Деніел вдихатиме, і випускатиме повітря, коли він видихатиме.
— Переверни його до мене, маю закрити вихідний отвір.
Кевін обережно перевернув свого безтямного брата до себе. Вона сподівалась, що така поза зменшить тиск у його неушкодженій легені. Їй довелося ненадовго відпустити рану, поки Кевін пересував його, а потім ще на одну безцінну секунду, поки Алекс розтинала скальпелем його сорочку та піджак, щоб не заважали. Розглядаючи калюжу крові під ним, Алекс приклеїла ще один поліетиленовий пакунок до спини Деніела. Справді, не так і багато крові. Дивом куля цілковито проминула його серце, а також основні судини. Вихідний отвір був, на око, чистим, жодних уламків кістки вона не помітила. Якщо вона зможе зробити так, щоб він дихав, то допоможе протриматись йому ще годинку.
Її хаотичне планування перервав голос Кевіна:
— Карстен досі живий. Що ти хочеш, аби я зробив з ним?
— Можна його врятувати? — спитала вона, перевіряючи потік повітря та тиск у Деніела. Він утратив забагато крові. У нього був шок. Вона досі могла намацати пульс на його зап’ястку, але він був слабкий і ставав чимраз слабшим. Схопивши шприц із таці нагорі, вона впорснула йому кетамін та, окремо, знеболювальне.
— Сумніваюсь. Забагато пошкоджено. Мабуть, йому кілька хвилин лишилось. О, гм, пробач, хлопче.
Наприкінці його голос змінився. Він уже говорив не до неї.
— Він притомний? — спитала. Вона провела руками вздовж його рук і ніг, шукаючи інші рани.
— Джулс, — слабко прохрипів Карстен.
— Кевіне, прикоти сюди операційний стіл. Маємо забрати Деніела нагору в машину. — Вона глибоко вдихнула. — Ловеле, усе гаразд. Я ніколи не труїла Лівві. Звісно, що ні. Я дала їй тільки снодійне. До ранку вона вже буде з матір’ю, прийду я чи ні.
Поки вона запевняла Карстена, — не зводячи очей з Деніела ні на мить, — чула, як Кевін вийшов, а потім повернувся. Почувся важкий металевий скрегіт, коли він сунув стіл у вікно, а потім удар у щось вологе, коли стіл упав на тіла на підлозі. Прикусивши губу, вона продовжувала працювати над Деніелом, здираючи з його обличчя гумові шматки гриму, аби він ними не подавився, обережно виймаючи з його очей контактні лінзи. Скільки ще є часу, доки Кевін знесилиться? Він ще може насолоджуватись дією зілля в організмі цілих п’ятдесят хвилин, але наркотик не впливає на те, скільки спроможне витримати його власне тіло. Їй би слід згадати про те, що це вже не той Кевін, який був спроможний на все. Вона не повинна так його навантажувати. Але як? Деніелові потрібно, щоб вони діяли швидко. Якби ж вона могла доправити його в машину…