— Якщо тобі від того полегшає, він, здається, гадає, що ти теж будеш із нами.
Брови у Кевіна випрямились, а звичайний насуплений вираз зник.
— Невже?
— Так. Мені не здається, щоб він наразі збирався ще з кимось розлучатись.
Кевін схилив підборіддя.
— Я його розумію. Хлопчина пережив чимало.
— Він непогано оговтується.
— Слушно. Але ми ж не збираємось знову його травмувати. Не треба, щоб у нього стався рецидив.
Алекс знала, що Кевін пристане на це. Вона придушила зітхання й усмішку, зберігаючи нейтральний вираз обличчя.
— Саме так, — сказала вона своїм по-лікарському серйозним тоном. — Мабуть, найкраще — намагатись, щоб у його оточенні було якомога менше змін, окрім хіба тих, котрих не уникнути.
А ось Кевін свого зітхання не придушував. Він голосно видихнув і схрестив руки на грудях.
— Мабуть, то буде неабияка морока, але, гадаю, я зможу бути поруч із ним, поки він пристосується.
Алекс не втрималась, щоб йому хоча б трішки не заперечити:
— Я впевнена, він не захоче завдавати тобі клопоту. Виживе самотужки.
— Ні, ні. Я заборгував хлопцю. Тому зроблю те, що мушу.
— Він буде вдячний.
На цілісіньку хвилину їхні з Кевіном погляди перестрілись, він дивився на неї щиро, а потім раптом ніяково. Але та мить минула, і він усміхнувся.
— А до якої території загалом придивляєшся? — спитав.
— Міркувала про Південний Захід чи Скелясті Гори. Містечко середнього розміру, осісти десь у передмісті. Як зазвичай.
Як вони знали, ніхто їх не розшукував, але Алекс завжди була прихильницею, щоб розігрувати напевне, про всяк випадок. Та й все одно доведеться використовувати фальшиві посвідчення, адже Джуліана Фортіс офіційно загинула.
Деніелів спів раптом обірвався, а потім залунав знову, приглушений рушником.
— Я знаю містечко, яке, можливо, згодиться.
Алекс поволі захитала головою. Мабуть, він уже орендував будинок. Але хай що він уже зробив, ім’я собі вона обере самостійно.
— Звісно ж, ти знаєш.
— Як тобі Колорадо?
Епілог
Адам Копецки, склавши сьогоднішні течки на столі, потягнувся до телефону, уже заздалегідь напнувши на обличчя усмішку. У нього — найкраща робота у світі. Робота асистентом продюсера у виїзному кулінарному шоу має багато переваг, але для Адама це гнучкий графік роботи, затишний маленький офіс і майже безугавний потік позитиву.
Він відповідав за організацію відвідин усіляких дрібних сімейних харчевень, які його шеф-кухар показуватиме в шоу, однак, незважаючи на те, що він часом заздрив Бесс і Нейл, які повсякчас перебували в дорозі, зазираючи в кожну дірку в стіні, яку тільки знайдуть, він вважав, що робить те, що більше відповідає його темпераменту. Поза тим, Бесс і Нейл доводиться з’їсти чимало сміття, перш ніж знайдуть у бур’яні діамант, а Нейл ще й набрала щонайменше одинадцять кілограмів протягом останнього року в шоу; Адамові навіть довелося змайструвати собі стоячий стіл, аби його сидяча праця не почала на нього так само впливати. Крім того, через необхідність, ніхто й гадки не мав, хто такі Нейл і Бесс, а тому нікому надто не кортить отримати від них дзвінок.
Пообіддя у четвер було для Адама найулюбленішою порою. Сьогодні він телефонуватиме обраним.
За місяць шоу поїде до Денвера, а щасливцями обрано кав’ярню-барбекю у Лейквуді, кондитерку в самому центрі міста та неформатний гриль-бар, що розташовувався ближче до Боулдер-ситі, ніж до Денвера. Адам ставився до цього скептично, але Бесс наполягала, що маленький ресторанчик стане принадою випуску. Якщо, можливо, вони мають прибути на місце у п’ятницю ввечері. Місцина була популярним місцевим караоке-закладом. Адамові караоке було осоружним, але Бесс наполягала.
— Воно не таке, як ти гадаєш, Адаме, — пообіцяла вона. — То таке класне місце, що Шефу знадобиться парка. Ззовні непоказне, але заклад має стиль. Je ne sais quoi[10], тощо. На додачу власники добре підготовлені до знімання. Шеф-кухаря звати Натаніель Вікс — хіба не чудово? — повір мені. Звісно, я не хочу здатись непрофесійною, але я підбивала клинці. І впіймала облизня. Офіціянтка приватно зізналась, що він одружений. Найкращих завжди забирають першими, адже так, га? Але, кажуть, у нього принадний братик. Вечорами в барі править за викидайла. Я могла б повмовляти Шефа за нього.
Вона зняла безліч фото на свій iPhone. Як вона й зазначала, фасад був неприкметним. Типовий заклад на Заході: темне дерево, сільський стиль, салонна атмосфера. А решта фото зображали здебільшого тарелі зі стравами, які, як видавалось, були занадто стильними для такого непримітного закладу. Було кілька світлин шеф-кухаря, який їй так сподобався: високий, густа борода, густе кучеряве волосся. Адамові він не здавався надто принадним, але чи ж він у цьому знається?