Академік Риндін посміхнувся, почувши, як вітальним гомоном відповіли йому десятки тисяч слухачів, що жадібно ловили кожне слово його промови.
— Так от, щодо розширення таблиці Менделєєва. Працюючи з розпадом урану, вчені створили нові хімічні елементи, невідомі до того часу людству. Це були: нептуній, плутоній, америцій, кюрій, беркелій, каліфорній, афіній, центурій і, нарешті, менделєєвій — що посіли відповідно з дев’яносто третього по сто перше місце в таблиці великого російського вченого. Все це штучно створені людиною елементи, так звані трансуранові. Дуже важливо відзначити, що ці відкриття спростували одне поширене помилкове упередження, яке довгий час панувало в науці. Більшість учених вважала раніше, що розширення таблиці Менделєєва за межі урану взагалі неможливе, бо, мовляв, елементи, важчі від урану, не можуть практично існувати, вони були б надто нестійкими. Розвиток науки відкинув такі твердження. Він примусив скептиків згадати і по заслузі оцінити пророче передбачення самого Менделєєва, який вказував, що він припускає можливість розширення його періодичної системи в бік важких елементів поза ураном. Який правий був геніальний російський вчений, що проникав своїм гострим поглядом у далеке майбутнє! Звичайно, серед трансуранових елементів, створених людиною, виявились і дуже нестійкі, як, наприклад, нептуній, період піврозпаду якого складає всього два-три дні. До речі, нагадаю вам, що періодом піврозпаду називається час, на протязі якого розпадається половина атомів даного елемента. Нептуній, як бачимо, дуже нестійкий. Але ж природний елемент радон, який займає в таблиці Менделєєва вісімдесят шосте місце й існує в природі незалежно від людини, — не набагато стійкіший від нептунію: його період піврозпаду не досягає чотирьох днів… А от штучно створений ученими елемент плутоній, навпаки, відносно дуже стійкий. Його період піврозпаду складає двадцять чотири тисячі років, — тоді як загальновідомий природний елемент радій, наприклад, має період піврозпаду всього в тисячу п’ятсот дев’яносто років! Отож, ми переконуємося, що деякі трансуранові, штучно створені людиною елементи можуть бути і дуже стійкими, — в усякому разі для практичних потреб людства. Думаю, ви погодитеся, що двадцять чотири тисячі років для нас з вами — строк більше ніж достатній!..
Академік Риндін перечекав, поки по залу прокотився легкий сміх, викликаний його жартом, і продовжував:
— Отже, трансуранові елементи штучно створені людиною. Чи означає це, що такі елементи ніколи не існували раніше в природі? Безумовно, ні. Ці елементи могли існувати тоді, коли наша Земля була значно молодшою, коли вони не встигли ще розкластися, зруйнуватися. Запам’ятаємо це положення і перейдемо до інших висновків, чи, якщо хочете, припущень. Чому не припустити, що таблицю Менделєєва можна розширити ще далі? Чому не поміркувати про можливе існування — в штучному чи природному вигляді — не тільки трансуранових елементів від дев’яносто третього до сто першого, але й ще важчих, які слід було б умовно назвати надважкими елементами! Хто візьме на себе сміливість твердити, що такі надважкі елементи не існували колись на нашій Землі або не існують і сьогодні десь у природі безкрайого Всесвіту?..
Цього твердити не зможе ніхто. Але чому ж тоді вони невідомі науці? Та лише тому, що подібні надважкі елементи або самі поступово розпадаються, як нестійкі (це стосується радіоактивних елементів), або, можливо, вони існують в надто незначній кількості, та до того ще і в неприступних для нас поки що глибоких сферах земної кулі. Погляньте на цю таблицю!
Яскраво освітлене зверху прожекторами, над трибуною спустилося велике полотнище, на якому кожен міг впізнати знайомі ряди періодичної системи елементів Менделєєва. Але ця таблиця мала дещо незвичний вигляд. її рівні ряди не закінчувалися менделєєвієм, елементом номер сто один. Ні, під першим рядом сьомого періоду був проставлений ще додатковий ряд, клітинки якого були заповнені умовними номерами. І один з тих номерів сяяв яскравим червоним світлом: це був номер сто одинадцять. Академік Риндін вказував на нього: