– Алло! Алло! Цирк Четфілда – найкращий в Америці і в усьому світі! Алло! Днями відкриття вистав у цьому місті! Поспішайте купити квитки! Там ви побачите ще й не такі чудеса!
І, кинувши в натовп вінок, який упав до ніг сторопілої тітоньки Флоренси, Аріель знявся ще вище в повітря, перелетів церковний шпиль і зник за гаєм.
Незабаром звідти пролунав густий автомобільний гудок. Зляканий осел протяжно заревів: “і-го! і-го! і-го!..” Це ревіння підхопили інші осли.
Вони немов сміялися над обуреним пастором Кінгслі.
РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ СЬОМИЙ. ЗАКОНТРАКТОВАНИЙ НЕБОЖИТЕЛЬ
Аріель не бачив, що сталося далі, але наслідки неважко було вгадати: повний провал місіонерської діяльності пастора Кінгслі, що загрожував йому, можливо, навіть засланням у глуху парафію провінціальної Англії.
Син директора американського циркового тресту Джемс Четфілд і директор управління пересувних цирків Едвін Грігг приїхали в Індію з десятком пересувних цирків шапіто. Четфілд і Грігг керували гастролями, водночас вивчаючи “місцевий ринок”. Але основним їх завданням була вербовка в Індії виконавців для виступів в Америці. Адже публіці необхідно подавати все нові й нові номери, а європейські гастролери-наїзники, гімнасти, еквілібристи, фокусники мало чим відрізнялись од американських. Екзотика могла б мати успіх. І Четфілд і Грігг у кожному місті і навіть невеличкому селі, через які їм доводилось проїжджати, відвідували базари, ярмарки, народні свята і знайомилися з місцевими народними видовищами, ярмарковими акробатами, заклинателями змій, співаками, музикантами, факірами, фокусниками, відбираючи найкращих із них для свого цирку.
Індуси не дуже охоче погоджувалися залишити батьківщину і вирушити у далеку подорож, але Грігг показував їм на долоні американські долари, пропонував аванси, обіцяв великі заробітки і в такий спосіб підібрав значну екзотичну трупу.
Разом з Четфілдом він уже складав проект ефектного видовища “Таємниці Індії” з розкішною декорацією, мавпами, папугами, буйволами, слонами, крокодилами, факірами.
Одного разу Четфілду потрапив на очі листок місцевої англійської газети, в якій була вміщена стаття під заголовком: “Хто ж, нарешті, він?” У статті говорилося про таємничу літаючу людину, яка час від часу з’являлася то в одному, то в другому місці, безслідно зникаючи.
Четфілд прочитав статтю і, сміючись, передав Гріггу.
– Ось вони, містер Грігг, чудеса Індії! Про які тільки дурниці не пишуть місцеві газети! Очевидно, індійська публіка ще довірливіша і дурніша, ніж американська. На таку газетну вигадку не наважився б, мабуть, жоден з наших журналістів.
Грігг уважно прочитав статтю і сказав:
– Добре було б залучити цю літаючу людину до нашої трупи.
– Ще, б пак! – розреготався Джеме Четфілд.
– Я говорю цілком серйозно, – відповів Грігг. – Мені вже доводилося розмовляти про літаючу людину з деякими із завербованих нами індусів. І вони запевняють, що це не вигадка.
– Але ніхто з них, звичайно, не бачив її?
– Приборкувач змій... ніяк не можу запам’ятати його ім’я, запевняв, що на власні очі бачив літаючу людину, коли та викрала якогось хлопчика з ярмарку і полетіла з ним невідомо куди.
Четфілд недовірливо похитав головою.
Але йому незабаром довелося повірити в існування літаючої людини: на шляху циркового маршруту все більше зустрічалося людей, які запевняли, що на власні очі бачили літаючу людину і навіть вказували місцевість, де вона зараз перебуває. Зацікавлений не на жарт Четфілд розпорядився навіть змінити маршрут, аби тільки розшукати літаючу людину.
Так Четфілд і Грігг зустрілися з Аріелем біля церкви і поговорили з ним спочатку коротко в автомобілі, а потім і грунтовно.
Практичні янкі зовсім не цікавилися, що являє собою Аріель, як він літає, яке його минуле.
Коли б навіть Аріель сам сказав: “Я безплотний дух. Я ангел”, Джеме Четфілд, не дивуючись і ні на секунду не задумуючись, відповів би: “Ол райт! Я пропоную вам ангажемент. Які ваші умови?”
З такою ділового лаконічністю Четфілд і говорив з Аріелем.
– Містер... містер?
– Бен, – відповів Аріель.
– Ол райт, містер Бен. Ми зацікавлені тим, що ви умієте літати. Ставайте до нас на роботу. Ви будете літати в Америці і одержувати за це добру винагороду.
Аріель знав, що Америка далеко від Індії. Але за океаном він буде в безпеці. Треба дістати цю самостійну роботу за добровільною згодою і потім прилетіти сюди за друзями. Сама доля йде йому назустріч. І, недовго думаючи, він погодився.