На перший його поклик про допомогу можуть прийти вихователі, наглядачі, слуги... І Пірс, зобразивши на обличчі приємне здивування, ніби тільки-но впізнав Аріеля, поспішив йому назустріч, привітно простягнувши руки.
– Радий тебе бачити, Аріель! Ти добре зробив, що сам повернувся! – І він міцно стис правою рукою зап’ястя лівої руки Аріеля. Він хотів так само дружньо стиснути і праву руку, але Аріель попередив його і своєю правою рукою стис зап’ястя лівої руки Пірса. Так, міцно зчепившись, вони стояли і дивились один одному в очі, угадуючи наміри один одного.
“Хай його чорт візьме! Хто ж кого з нас піймав?” – з тривогою думав Пірс.
Джентльмени, що йшли позаду Аріеля, зупинились і з цікавістю спостерігали цю сцену.
– Може, ми пройдемо в мій кабінет? Там зручніше буде поговорити. Ти не голодний, Аріель? Не стомився з дороги? – спитав Пірс, ледве зберігаючи самовладання.
– Містер Пірс! – твердо сказав Аріель, не відповідаючи на запитання. – Я прийшов для того, щоб узнати від вас ось тут, зараз же, про моє походження. Ви повинні дати мені негайно відповідь.
Несподівано для себе звертаючись до Аріеля на “ви”, Пірс відповів:
– Вас привезла в Дандарат п’ятнадцять років тому невідома мені людина. Вона не сповістила ні свого імені, ні вашого походження... В школі Дандарата немало таких дітей.
Рука Аріеля стислася ще міцніше, і Пірс раптом відчув, що юнак піднімає його в повітря. У Пірса від жаху похололи руки. Він хотів закричати, але зрозумів, що цим лише погіршить своє становище. Аріель має співучасників, можливо, його супроводжують підкуплені бандити. Аріель понесе його і на волі розправиться з ним. І Пірс міцніше стис ліву руку Аріеля, щоб не відірватися; його голова була біля грудей юнака.
Піднявши Пірса над землею, Аріель непорушно застиг у повітрі й сказав:
– Тепер ми можемо продовжувати розмову, тут нам ніхто не заважатиме. Слухайте ж мене, містер Пірс!
Голос Аріеля був суворий, але в ньому відчувалась якась переривчастість – Пірс був важкий.
Легко сказати “слухайте”! Пірс клацав зубами і з жахом дивився вниз, де жовтів гравій.
– Якщо ви зараз же не розповісте всю правду про мене, я випущу вашу праву руку і почну крутити вас, поки ви не відірветесь і не розіб’єтесь ущент. Чи ви хочете боротися зі мною й тут, у повітрі?
– Скажу... Всю правду скажу, – ледве прохрипів Пірс, втративши від хвилювання голос.
Аріель негайно ж підлетів з Пірсом до вражених Четфілда і Грігга і, важко дихаючи, опустився біля них
– Містер Грігг... Прошу... записати свідчення цієї людини!
Грігг дістав блокнот, вічне перо, і Пірс ніби простудженим голосом розповів усе, що знав про Аріеля. Він указав і адреси Бодена й Джейн Гальтон.
Аріель пустив руку Пірса і сухо сказав:
– Можете йти. Але пам’ятайте, якщо ви дали брехливі свідчення...
– Абсолютно вірні! – вигукнув, зіщулившись, Пірс. Ноги його тремтіли, і він через силу побіг до будинку подвір’ям.
– Ну, ми виконали нашу обіцянку, Сподіваємося, що й ви виконаєте свою, – сказав Джемс, запитливо глянувши на Аріеля.
– Я також виконаю. Ми їдемо в Америку, – відповів Аріель. – Сестра може приїхати до мене. Я їй напишу.
І вони попрямували до автомобіля.
РОЗДІЛ СОРОКОВИЙ. БІНОЙ НЕПЕРЕМОЖНИЙ
Четфілд-старший був надзвичайно задоволений індійською знахідкою. План Грігга цілком схвалили глави циркового тресту.
Жодна людина в Америці не повинна знати, що Біной-Бен-Аріель – Аврелій Гальтон – уміє літати. Правда, чутка про нього доходила й до Америки, але над заміткою посміялись, як над газетною вигадкою. В обличчя ж Аріеля ніхто не знав.
Четфілд пояснив юнакові його роль: він не повинен показувати, що вміє літати, але, спритно користуючись цим незвичайним даром, побиватиме всі світові рекорди з бігу, плавання, стрибків через перешкоди, в змаганнях повітряних гімнастів.
Навчання Аріеля під наглядом Грігга і Четфілдів тривало досить довго. Для Аріеля, звичайно, не становило ніяких труднощів долати перешкоди будь-якої висоти, перелітати під куполом цирку з трапеції на трапецію через усю арену.
Складність навчання полягала лише в тому, щоб, як говорив досвідчений Грігг, “не перейти межі фізично можливого для людини”. Треба працювати так, щоб публіка бачила щось приголомшуюче, але не неймовірне. Доводилося діяти обережно: під час стрибків, наприклад, у висоту, Аріель повинен був так розраховувати їх, щоб лише на кілька сантиметрів перевищувати світові рекорди.
Четфілди і Грігг подбали, щоб з бігу Аріеля тренували найкращі бігуни. Навчання проводили в безлюдній місцевості. Юнакові показували прийоми різних шкіл бігу, навчали всіх повадок, у присутності ж тренерів примушували імітувати втому, переривчасте дихання.