Выбрать главу

– Вибачте, місіс, не бійтеся мене... Я вам зараз усе поясню. Мабуть, тут трапилось якесь непорозуміння.

– Джордж! – крикнула жінка, тремтячи всім тілом.

Її хвилювання передалося дитині – хлопчик заплакав.

Почулися швидкі кроки, і в кімнату зайшов чоловік середніх літ. Побачивши Аріеля, він зблід, як і його дружина, став між нею і юнаком, немовби захищаючи її, і суворо, майже грубо запитав:

– Хто ви? Що вам тут треба?.. – Потім, придивившись до Аріеля, вигукнув з щирим подивом: – Містер Біной?!

– А ваше прізвище, сер?

– Уоррендер. Чим можу служити?

– Уоррендер? – з таким же подивом вигукнув Аріель. Вони деякий час нерозуміюче дивилися один на одного. Потім Аріель, уже остаточно переконавшись у тому, що його обдурили, вирішив одверто розповісти про все батькам Сема.

– Я повинен поговорити з вами, містер.

І в кабінеті Уоррендера Аріель розповів, як його втягли у цю справу, не сказавши тільки, що він може літати.

– Бандити хотіли використані мою виключну спритність. Я проник до вас... по карнизу з сусідньої квартири. Я надзвичайно радий, що не став знаряддям цих жахливих людей, – закінчив Аріель.

Уоррендер похитав головою і сказав:

– Я вірю вам, містер Біной. Ви були введені в оману і діяли з благородних переконань. Пробачте мені, але, незважаючи на ваш спортивний геній, ви, очевидно, зовсім недосвідчений і малообізнаний з нашою країною юнак. А втім, такий спритний хід міг збити з пантелику і не такого простодушного хлопця... Страшно подумати! Адже коли б випадково дружина не була біля дитини, яка трохи прихворіла, неминуче сталася б катастрофа. Дитина загинула б, наше життя було б розбите. Але ці хитрі і безжалісні люди розраховували на те, що, взявши, вільно чи невільно, участь в одному злочині і тим самим скомпрометувавши себе, ви цілком опинилися б у їхніх руках, стали б їх рабом, їх сліпим знаряддям, бо вони завжди могли б посадити вас на електричне крісло, – звичайний спосіб страти в нашій країні, – зваливши на вас свої злочини. Поліція у них на відкупі... Жахливо! Ще один їхній замах не вдався. Але що буде завтра?

І містер Уоррендер, у свою чергу, розповів Аріелю про кошмар, у якому він і його дружина живуть цілий місяць, показав анонімні листи, в яких бандити вимагали грошей.

– Я переплатив уже немало, але чим більше давав, тим більше вони вимагали, загрожуючи що б там не було викрасти дитину. Із свого особняка я для безпеки переселився сюди. Тут, здавалося мені, треба стежити лише за дверима, не турбуючись про вікна. Я найняв слуг спеціально для нагляду за людьми, які сюди приходять, але хто ручиться, що й серед слуг немає спільників гангстерів – викрадачів дітей? Нам, здається, залишається тільки одне – виїхати з цієї країни! – з сумом закінчив він.

Аріель поглянув на годинник. Було вже близько півночі. Він підвівся.

– Я цілком вірю вам, містер Біной, – сказав містер Уоррендер на прощання. – Бандити так не поводяться. Можете спокійно вийти з моєї квартири. Мушу однак вас попередити, що бандитів не можна зраджувати безкарно. А ви зрадили їх. Життя ваше у великій небезпеці, І найкраще було б для вас негайно залишити Нью-Йорк, а ще краще – зовсім виїхати з Америки.

– Дякую вам за пораду, містер Уоррендер! Я так і зроблю! Ви маєте рацію. В цій країні навіть добрий вчинок раптом перетворюється на жахливий злочин!

І на прощання містер Уоррендер міцно потис руку людині, яка мало не віднесла його сина па страшну смерть.

Вийшовши з кабінету Уоррендера, Аврелій в роздумі попрямував довгим коридором.

Так ось до чого призводить його в цьому жахливому світі здатність літати! Пірс, раджа, пастор, Четфілд, бандити – для всіх він лише знаряддя їх власних корисливих замірів. Тут йому ніколи не вибратися на самостійну незалежну дорогу, не збудувати чесного і спокійного життя.

Чудовий дар, що про нього марять люди в мріях і сновидіннях, перетворюється тут на якесь прокляття.

Ні, швидше тікати з цього міста, від цих черствих, жорстоких людей!

Що ж робити далі?

Його становище дуже рисковане. А що як Уоррендер або його дружина все ж подзвонили в поліцію? До того ж біля білдінга могли чергувати гангстери та їх спільники. І Аріель вирішив вилетіти в одне з вікон, що виходили в коридор.

Аріель швидко летів через місто...

Намітивши найбільш затемнену частину парку, він швидко опустився і вийшов на алею.

Назустріч йому бігло кілька чоловік, що, очевидно, помітили падіння якоїсь речі.